Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Желінська Т.М. (дов. № 486/22 від 31.12.14 р.)

від відповідача Андрощук Є.К. (дов. від 16.07.15 р.), Яхнівська Г.С.(дов. від 16.07.15 р.)

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС на рішення господарського суду міста Києва від 01.07.15р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.15 р.

у справі № 910/9577/15

за позовом ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС, м. Українка

до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", м. Київ

про стягнення 8511, 48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.15 р. у справі № 910/9577/15 (суддя Літвінова М.Є.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.15 р. (головуючий Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., Агрикова О.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 01.07.15 р. та постанову від 16.09.15 р. скасувати, позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 3, 16, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) в редакції від 06.06.14 р., п. п. 1. 5, 1.10, 2.6, 2.7, 2.9 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 р. № 644 (z0861-00) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 р. за № 864/5085 (z0864-00) (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.10.14 р. № 513 (z1395-14) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

22.05.13 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень (Залізниця) та ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС (Вантажовласник) укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

За підпунктом 2.2.1, залізниця зобов'язалась для централізованих розрахунків відкрити вантажовласнику особовий рахунок 2036103 і код вантажовідправника, одержувача 3371. Для проведення поточних розрахунків, пов'язаних з перевезенням вантажів та сплати додаткових послуг (плата за користування вагонами, збори за подачу й забирання вагонів та інші додаткові послуги) залізниця відкриває для вантажовласника додатковий особовий рахунок з присвоєнням коду платника 6410072.

Залізниця зобов'язана списувати з додаткового особового рахунку 6410072 відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і таке інше (п. п. 2.2.6).

Згідно п. 7.1, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки.

У листопаді 2014 р. під час слідування вантажу з Російської Федерації на залізничній станції Хутір-Михайлівський "Південно-Західної залізниці" при проходженні вагонів № № 67641407, 64074644, 57936155, 58062399, 65202061, 66931106, 56988207 (вантажоодержувач -Трипільська ТЕС ПАТ "Центренерго") через тензометричні динамічні ваги була виявлена невідповідність маси вантажу даним перевізних документів - масі, вказаній вантажовідправником у залізничних накладних № № АС532017, АС532024, АС532106, АС532115, АС532117.

За результатом комісійного зважування на статичних вагах невідповідність маси вантажу у цих вагонах підтвердилась, про що свідчать складені комерційні акти № № Б030037/190/139, Б030038/191/140 від 03.11.14 р, Б030046/199/142, Б030047/200/143, Б030048/201/144, Б030049/202/145 від 06.11.14 р., Б030052/205/146 від 17.11.14 р. та акти загальної форми № 434 від 03.11.14р. (нестача маси вантажу 6100 кг у вагоні № 67641407, 5220 кг у вагоні № 64074644); № 444 від 06.11.14 р. (5280 кг у вагоні № 57936155, 6720 кг у вагоні № 58062399, 9280 кг у вагоні № 65202061, 5360 кг у вагоні № 66931106); № 451 від 17.11.14 р. (7050 кг у вагоні № 56988207).

Згідно вищевказаних актів загальної форми відповідач нарахував позивачу 12045,82 грн. за маневрову роботу, за зважування, повідомлення вантажовласника по телеграфу, плату за користування вагонами, за надання інформації, вантажні роботи, оформлення документів та включив відповідні суми до накопичувальних карток № 06110517 від 06.11.14 р., № 11110538 від 11.11.14 р., № 22110577 від 22.11.14 р., які були підписані вантажовласником із запереченнями. Зазначена сума була списана ДТГО "Південно-Західна залізниця" з особового рахунку Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго", що підтверджується переліками № № 201411406, 20141111, 20141122.

Частина списаних коштів у розмірі 3534,34 грн. була повернута на рахунок позивача, що останнім не заперечується.

15.04.15 р. ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС звернулося з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення безпідставно списаних коштів у розмірі 8511, 48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.07.15 р. у справі № 910/9577/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.15 р., у задоволенні позову відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за вантаж встановлену плату.

Частиною другою ст. 908 ЦК України та ч.5 ст. 307 ГК України передбачено, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно абз. 5 ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457 (457-98-п) та п. 1.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. № 644 (z0861-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.00 р. за № 864/5085 (z0864-00) , розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

За пар. § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951 р., що є обов'язковою для України з 06.06.92 р. та залізничних доріг, відправників та одержувачів і діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення, залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, зазначених відправником у накладній. Перевірка вмісту вантажу на шляху слідування може бути проведена лише за умови, що це спричинено митними та іншими правилами, а також з метою безпеки руху потягів і схоронності вантажу на шляху слідування. Якщо в результати перевірки вантажу, проведеної на шляху слідування чи на станції призначення з'ясується, що відомості зазначені у накладній відправником не відповідають дійсності, то станція, яка проводила перевірку повинна скласти про це комерційний акт у відповідності до ст.18 і зробити відмітку про складений акт у накладній в графі "Комерційний акт". Сума витрат, пов'язаних з перевіркою, заноситься до накладної та стягується з відправника, якщо перевірка проводилась залізницею відправлення, або з одержувача, якщо перевірка проводилась залізницею призначення.

За пунктом 1 § 1 ст. 13 СМГС, провізні платежі, під якими розуміються плата за перевезення вантажу, проїзд провідника, водія автопоїзда, додаткові збори та інші витрати, які виникли за період від приймання вантажу до перевезення до його видачі одержувачу визначаються при сполученні між залізницями сусідніх країн за перевезення по залізницям країни відправлення і країни призначення за тарифами, які застосовуються залізницями цих країн для таких перевезень.

Залізниці мають бути відшкодовані понесені нею витрати по перевезенню, в тому числі, не передбачені застосовуваними тарифами, як, наприклад, витрати по виправленню навантаження, витрати по перевантаженню, пов'язаною з виправленням навантаження, витрати по виправленню тари та упаковки, необхідної для схоронності вантажу, витрати по накриттю вантажу брезентами та за користування самими брезентами у тому випадку, коли таке покриття не є обов'язком залізниці. Ці витрати повинні бути встановлені для кожної відправки та підтверджені належними документами (§ 4 ст. 13 СМГС).

Відповідно абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника

Пунктом 2 § 1 ст. 15 СМГС визначено, що провізні платежі, нараховані у відповідності до ст. 13 стягуються за перевезення залізничними дорогами призначення з отримувача на станції призначення або згідно з діючими на залізничних дорогах призначення внутрішніми правилами.

Розрахунки недоплат та переплат за провізними платежами здійснюються відповідно до ставок тарифів, чинних на момент укладення договору перевезення. Залізниця, яка здійснює розрахунки з відправником чи отримувачем, стягує недоплату чи повертає переплату відповідно до внутрішніх правил, що діють на цій залізниці (ч.2 і 3 § 5 даної статті). Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.09 р. N 317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" (z0340-09) затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги - Тарифне керівництво № 1, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.09 р. за N 340/16356 (z0340-09) .

Розділом III Збірнику тарифів визначені збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено, що за умовами п. п. 2.2.6 договору сторін № 2036103 від 22.05.13 р., для сплати додаткових послуг позивачу відкрито додатковий особовий рахунок № 6410072; перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному залізничному сполученні (з Російської Федерації), на залізничній станції Хутір-Михайлівський "Південно-Західної залізниці" з метою забезпечення схоронності вантажу під час перевезення була проведена контрольна перевірка маси вантажу - зважування вагонів № № 67641407, 64074644, 57936155, 58062399, 65202061, 66931106, 56988207, за результатами якої виявлено нестачу вантажу, що підтверджується комерційними актами та актами загальної форми, на підставі яких надані залізницею додаткові послуги, розраховані згідно Тарифного керівництва № 1 (за маневрову роботу, за зважування, повідомлення телеграфом, за користування вагонами, вантажні роботи, оформлення документів) були вписані в досильні накладні (а.с. 138-151, т.1) та включені у накопичувальні картки № 06110517 від 06.11.14 р., № 11110538 від 11.11.14 р., № 22110577 від 22.11.14 р.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем правомірно було списано зазначені кошти з позивача (вантажоодержувача), оскільки вказані витрати виникли на залізниці призначення, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржені рішення і постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.15 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.15 р. у справі № 910/9577/15 залишити без змін.