суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради на постанову від 20.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/7189/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕНРГОРЕСУРСИ" до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради про стягнення дебіторської заборгованості, за участю представників: позивача - не з'явились відповідача - не з'явились

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2015 у справі № 904/7189/15 (суддя Петренко І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бахмат Р.М., судді: Євстигнеєва О.С, Кощеєва І.М.), частково задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ЕНРГОРЕСУРСИ" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 24900,32 грн заборгованості, пені та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань по договору від 01.01.2014 № 88-6528 про надання послуг з постачання питної води. Стягнено з відповідача на користь позивача 21830,40 грн основної заборгованості та 617,50грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 54, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки розгляд справи за відсутності останнього порушив принципи рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін. Крім того, скаржник також зазначає, що до позовної заяви не було долучено обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, отже місцевий господарський суд мав повернути позовну заяву, втім прийняв її до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористалися своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015.

Скаржником засобами електронного зв'язку 21.12.2015 надіслане клопотання від про відкладення розгляду справи, втім, оскільки викладені в клопотанні причини не підтверджені жодними доказами, а також, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою і представники сторін були попередженні, що їх неявка не перешкоджає розгляду касаційної скарги, клопотання про відкладення розгляду скарги відхиляється.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.01.2014 між Комунальним підприємством "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради (споживач) та Приватним акціонерним товариством "ЕНРГОРЕСУРСИ" (постачальник) укладено договір № 88-6528 про надання послуг з постачання питної води, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати споживачеві послуги з постачання питної води у межах встановленого річного ліміту водоспоживання, необхідного споживачеві для реалізації населенню та іншим споживачам, а споживач оплачувати воду, що постачається, відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору); кількість води, яка подається постачальником споживачу, регламентується узгодженим сторонами лімітом споживання води (п.1.3 договору); ціна питної води складає 4,21 грн за 1 м3 без ПДВ відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання цін у сфері комунальних послуг, № 1115 від 25.07.2014 (п.1.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.07.2014); орієнтовна сума договору становить 3309258 грн без ПДВ, ПДВ - 661851,60 грн, разом всього з ПДВ - 3971109,60 грн (п.1.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.07.2014); оплата питної води проводиться протягом 10-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після виставлення постачальником рахунку на підставі підписаного обома сторонами акту прийому-передачі послуг за поставлену питну воду. Споживач повертає підписаний акт прийому-передачі не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п.4.2 договору); постачальник два рази на рік здійснює дезінфекції водопровідних мереж, по яким здійснюється постачання питної води споживачу (п.5.1 договору); зміст і терміни виконання основних етапів визначаються календарним планом споживача (додаток № 2) (п.5.2 договору); за виконану роботу по дезінфекції водопровідних мереж споживач проводить оплату постачальнику за фактом виконаних робіт відповідно до наданого кошторису витрат та акту проведення хлорування, підписаного постачальником і споживачем (п.5.4 договору); оплата проводиться після підписання актів виконаних робіт по виставленому рахунку протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку (п.5.5 договору); за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.7.1 договору); договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 (п.9.1 договору).

На виконання пункту 5.1 договору постачальником надано послуги з дезінфекції водопровідних мереж, по яким здійснюється постачання питної води споживачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № 1392 від 31.05.2014 на суму 10152,00 грн та № 2632 від 31.10.2014 на суму 11678,40 грн, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Втім, оплата вказаних вище послуг не здійснена споживачем, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "ЕНРГОРЕСУРСИ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Нікопольської міської ради заборгованості за надані послуги в сумі 21830,40 грн, пені в сумі 2426,55 грн та 3% річних у сумі 643,37 грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт надання позивачем послуг з дезінфекції водопровідних мереж та обставини невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати цих послуг, дійшли висновків про підставність стягнення з останнього основної заборгованості та 3% річних, сума яких внаслідок здійснення місцевим господарським судом власного розрахунку визнана обґрунтованою в розмірі 617,50 грн. Вимоги про стягнення неустойки, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки розмір пені в умовах укладеного договору сторонами не узгоджено.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов пунктів 5.1, 5.4, 5.5 укладеного між сторонами договору постачальник два рази на рік здійснює дезінфекції водопровідних мереж, а споживач оплачує ці роботи за фактом їх виконання відповідно до наданого кошторису витрат та акту проведення хлорування, підписаного постачальником і споживачем, після підписання актів виконаних робіт по виставленому рахунку протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем надано послуги з дезінфекції водопровідних мереж, по яким здійснюється постачання питної води відповідачеві, що підтверджується актами надання послуг № 1392 від 31.05.2014 на суму 10152,00 грн та № 2632 від 31.10.2014 на суму 11678,40 грн підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Для оплати вказаних послуг позивачем виставлені рахунки № 1392 від 31.05.2014 на суму 10152,00 грн та № 10135 від 30.10.2014 на суму 11678,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями обставин несплати відповідачем вартості наданих послуг з дезінфекції водопровідних мереж, висновки про наявність підстав для стягнення з останнього основної заборгованості в сумі 21830,40 грн, а також 3% річних, розрахованих за період з 11.06.2014 по 10.08.2015 за рахунком № 1392 від 31.05.2014 та за період з 11.11.2014 по 10.08.2015 за рахунком № 10135 від 30.10.2014, в загальній сумі 617,50 грн, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Згідно з приписами ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін в договорі, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи, що зміст вказаних вище законодавчих приписів вказує на можливість стягнення пені тільки в тому разі, коли її розмір встановлено в договорі, а також те, що умовами договору від 01.01.2014 № 88-6528 розмір цього виду неустойки сторонами не визначений, колегія суддів погоджується також з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції визначених Конституцією України (254к/96-ВР) та Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін внаслідок відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, у відповідності до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Втім, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні його представника або безпосередньо керівника підприємства.

Доводи скаржника про те, що до позовної заяви Приватним акціонерним товариством "ЕНРГОРЕСУРСИ" не було долучено обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, а отже місцевий господарський суд мав би повернути позовну заяву без розгляду, втім не зробив цього, чим порушив приписи ст. ст. 54, 63 ГПК України, колегія суддів відхиляє, оскільки в тексті позовної заяви вказано вартість наданих, втім не оплачених відповідачем послуг за 2 актами - № 1392 від 31.05.2014 на суму 10152,00 грн та № 2632 від 31.10.2014 на суму 11678,40 грн (рахунки № 1392 від 31.05.2014 і № 10135 від 30.10.2014 відповідно), тобто, вказано суму основної заборгованості та період її прострочення, за який нараховуються 3% річних, причому цей період місцевий господарський суд розрахував самостійно, зменшивши розмір відсотків річних, що підлягають стягненню.