розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 у справі № 902/616/15 за позовом Компанії "Nemiroff Holding Limited" до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним та його скасування, -

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 року у справі № 902/616/15 (суддя Стефанів Т.В.) позов Компанії "Nemiroff Holding Limited" до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання наказу незаконним та його скасування задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" "Про переведення" № 159-НК від 03.03.2014 року.

Стягнуто з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь Компанії Nemiroff Holding Limited" 1218,00 гривень судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (колегія суддів: Крейбух О.Г. - головуючий, Демянчук Ю.Г., Юрчук М.І.) апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 р. залишено без змін.

ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28 квітня 2015 року Компанія "Nemiroff Holdings Limited" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про визнання незаконним та скасування наказу Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" від 03.03.2014 року № 159-НК про переведення ОСОБА_4 з посади директора юридичного департаменту Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на посаду заступника генерального директора дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.04.2015 року залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з власної ініціативи суду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 року позов Компанії "Nemiroff Holding Limited" задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" "Про переведення" № 159-НК від 03.03.2014 року.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що оспорюваний наказ, виданий виконавчим органом управління - генеральним директором ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_11, порушує п.4 рішення власника ДП "УГК "Nemiroff" - компанії "Nemiroff Holdings Limited" від 03.08.2011 року № 03-08-2011 року щодо запровадженого обмеження спільної роботи осіб, які є родичами чи свояками генерального директора та які у зв'язку з виконанням трудових обов'язків підпорядковані або підконтрольні генеральному директору або/та один одному, а також пункту 5 вищевказаного рішення, яким зобов'язано звільнити та не приймати ряд осіб, які є родичами чи свояками генерального директора, в т.ч. ОСОБА_4, яка є донькою генерального директора ОСОБА_11, що, в свою чергу, порушує права позивача як власника (засновника) відповідача, на управління.

При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підвідомчість даного спору господарським судам України з огляду на суб'єктний склад сторін даного спору та підстави його виникнення та у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції відхилив клопотання третьої особи про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо вирішення питання про підвідомчість даної справи, виходячи з наступного.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Враховуючи вимоги частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

- приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на вимоги частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

На підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи у спорі, пов'язаному зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Отже, для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах, пов'язаних з рішеннями про обрання, звільнення, відкликання чи поновлення на посаді керівників та інших посадових осіб юридичної особи, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України (322-08) та з порушенням права позивача на працю. Підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (засновників) юридичної особи, норм Цивільного кодексу України (435-15) , ГК України (436-15) , вимог установчих документів юридичної особи.

У випадку, коли в позовній заяві об'єднано вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів про обрання, звільнення, відкликання, поновлення на посаді тощо керівників чи інших посадових осіб юридичної особи з підстав порушення норм ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , інших норм цивільного та господарського законодавства, статуту товариства з вимогами скасувати наказ про призначення (звільнення, відкликання) керівника чи іншої посадової особи або розірвати трудовий контракт, укладений з керівником чи іншими посадовими особами, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України відмовляє у прийнятті позовної заяви в частині вимог, які стосуються відповідного наказу або трудового контракту, а у разі помилкового порушення провадження у справі щодо наведених вимог - припиняє провадження в частині цих вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.5.5.1 Статуту ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", затвердженого рішенням № 27-06-2011 Компанії "Nemiroff Holdings Limited" від 27.06.2011 року, виконавчим органом підприємства є Генеральний директор.

Виконавчий орган відповідно до чинного законодавства України здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань, вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, які віднесено до компетенції власника підприємства (п. 5.5.2. Статуту).

Згідно п.1.3 Статуту ДП "УГК "Nemiroff" власником підприємства є Компанія "Nemiroff Holdings Limited", зареєстрована у відповідності до законодавства республіки Кіпр. Власник володіє 100 % статутного фонду підприємства.

23.08.2007 року наказом адміністративного директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" № 960-НК прийнято на роботу за сумісництвом з 23.08.2007 року ОСОБА_4 на посаду директора юридичного департаменту з посадовим окладом згідно штатного розпису.

03.03.2014 року наказом генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_11 № 159-НК було переведено ОСОБА_4, директора юридичного департаменту, з 03.03.2014 року на посаду заступника генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Порушення, на думку позивача, вказаним наказом положень п.4 рішення Компанії "Nemiroff Holdings Limited" від 03.08.2011 року № 03-08-2011 про обмеження щодо спільної роботи осіб, які є родичами чи свояками генерального директора, та які у зв'язку з виконанням трудових обов'язків підпорядковані або підконтрольні Генеральному директору або/та один одному, стало підставою для звернення Компанії "Nemiroff Holdings Limited" з позовом до суду про визнання незаконним та скасування наказу "Про переведення" .

Вирішуючи питання про підвідомчість даного спору, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ є способом реалізації корпоративних прав з управління товариством та має значні правові наслідки як для учасників підприємства, так і його найманих працівників. Оскільки в даному спорі не вирішуються розбіжності, що виникли між працівником та роботодавцем, суд розцінив його як підвідомчий господарському суду спір з корпоративних правовідносин, що виник між засновником (власником) підприємства та дочірнім підприємством з приводу відносин управління та необхідністю визнання недійсним акту органу управління.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглянув даний спір по суті щодо відповідності оспорюваного наказу вимогам чинного законодавства України та положенням статуту відповідача та дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання незаконним наказу ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" "Про переведення" № 159-НК від 03.03.2014 року та у зв'язку з цим скасував його.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України (322-08) .

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори.

Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства. У порядку цивільного судочинства слід розглядати і спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних, а з трудових відносин посадових осіб товариства, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись з вимогою визнати незаконним наказу "Про переведення" № 159-НК від 03.03.2014 року, виданого виконавчим органом управління - генеральним директором ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_11, позивач, по суті, просив припинити виникнення трудових відносин між відповідачем - ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" та фізичною особою ОСОБА_4, яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем та оспорюваним наказом була переведена з посади директора юридичного департаменту Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на посаду заступника генерального директора ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff".

Однак, розглядаючи даний спір по суті та приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили суб'єктний склад та підстави виникнення даного спору, не надали належної правової оцінки посиланням третьої особи - ОСОБА_4 про те, що даний спір виник внаслідок трудових правовідносин працівника (третьої особи ) та роботодавця (відповідача).

Крім того, посилаючись на те, що даний спір виник з корпоративних відносин між засновником (власником) та ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з приводу відносин управління, суди не врахували, що даний спір безпосередньо стосується трудових прав ОСОБА_4

Тому висновок судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ про переведення ОСОБА_4 є актом органу управління юридичної особи і може бути визнаний недійсним на підставі цивільного законодавства зроблений без дослідження всіх істотних обставин справи.

Отже, суди з достовірністю не з'ясували дійсні правовідносини, що виникли між сторонами та не надали їм належної правової оцінки, у зв'язку з чим прийшли до передчасного висновку щодо підвідомчості даного спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.2015 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.