Овечкін В.Е. - головуючого, Корнілова Ж.О., Чернов Є.В. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року у справі № 904/6110/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач-Ділер" про стягнення 194376 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015 р. (суддя: Новікова Р.Г.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського".

Рішення господарського суду мотивоване тим, що грошові кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року (судді: Березкіна О.В., Дарміна М.О., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Скаржник вважає, що у зв'язку з закінченням дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони не можуть виконувати свої обов'язки, передбачені специфікацією до договору. На думку заявника, до спірних правовідносин має застосовуватися п.3.ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, а господарськими судами невірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у справі № 922/1136/13 від 14.10.2014 р.

Сторони повідомлені про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, неявка учасників судового процесу не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення в касаційному порядку, інших обставин, які б унеможливлювали такий перегляд не встановлено.

Вищий господарський суд України, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" (далі - одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач - Ділер" (далі - постачальник) підписаний договір № 11-1840-02 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а одержувач прийняти та оплатити обладнання, вказане в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменоване надалі товар.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі виставлених рахунків у національні валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, обумовлених у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Специфікацією № 3 до договору № 11-1840-02 від 21.10.2011 р. (далі - специфікація № 3) сторони узгодили поставку товару загальною вартістю 277680 грн. 00 коп. Зазначена специфікація підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.

Відповідно до п. 3 специфікації № 3 сторони визначили наступні умови оплати товару, що постачається: 70% - за пред'явленням постачальником рахунку на передплату; 30% - за фактом готовності товару до відвантаження на підставі наданого рахунку і повідомлення про готовність товару до відвантаження протягом 10 банківських днів.

Пунктом 4 специфікації № 3 визначено, що термін постачання товару до 10-ти календарних днів від дати проведення передоплати у розмірі 100%. Термін постачання не має бути більше 50 календарних днів від дня перерахування передоплати у розмірі 70%, за умови виконання терміну передоплати вказаного в п.3.

Повідомлення про готовність до відвантаження товару прямує постачальником в строк не пізніше 30 календарних днів від дати проведення передплати в розмірі 70%.

На виконання умов договору, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 194376,00 грн. на підставі рахунку на оплату № 3 від 27.07.2012 р., що підтверджується також виписками з банківського рахунку позивача, наявними в матеріалах справи та платіжним дорученням № 11144 від 21.09.2012 р.

У подальшому, позивач направив відповідачу вимогу № 01/В11-340 від 02.04.2015 р., в якій просив повернути грошові кошти в сумі 194376 грн. 00 коп., сплачені в якості передоплати за товар згідно специфікації № 3 до договору № 11-1840-02 від 21.10.2011 р. у зв'язку з тим, що рахунку на оплату 30% залишкової вартості товару, передбаченого специфікацією № 3 до договору № 11-1840-02 від 21.10.2011 р., відповідач на виставляв, а строк дії договору № 11-1840-02 від 21.10.2011 р. - закінчився.

Відповідачем не повернуто грошові кошти у розмірі 194376 грн. 00 коп., що стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" з позовом до господарського суду.

Водночас, позивач просить повернути сплачену ним попередню оплату за товар на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про те, що оскільки між сторонами у справі було укладено договір № 11-1840-02 від 21.10.2011 р., а кошти, які Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Перетворювач - Ділер", отримано останнім у якості передоплати за товар, який має бути поставлений згідно з специфікацією № 3 до договору № 11-1840-02 від 21.10.2011 р., то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги повернути покупцю попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням постачальником умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі № 922/1136/13 від 14.10.2014 р.

Доводи скаржника про те, що правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 922/1136/13 від 14.10.2014 р. не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вона стосується положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, а не ч.3 означеної статті, є помилковим, оскільки кошти набуто за наявності правової підстави, тобто, на підставі договору, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення незалежно від виду вимог.

Крім того, є помилковими посилання скаржника, що у зв'язку з закінченням строку договору до спірних правовідносин має також застосовуватися положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншого тлумачення норм права, що регулюють спірні відносини, що не може бути підставою для визнання висновків суду невірними та скасування ухвалених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015 р. у справі № 904/6110/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.