головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 16.06.2015 Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 910/8473/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 15 437,52 грн., за участю представників: від позивача Желінська Т.М. від відповідача Андрощук Є.К., Яхнівська Г.С.

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення з відповідача на користь позивача 15 437,52 грн. як безпідставно списаних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8473/15 (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" задоволено; стягнуто з ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь позивача 15 437,52 грн. безпідставно списаних коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 (колегія суддів у складі: Федорчука Р.В. - головуючого, Майданевича А.Г., Лобаня О.І.) рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2015 у справі № 910/8473/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 910/8473/15, ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові ПАТ "Центренерго" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ДТГО "Південно-Західна залізниця" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 22.12.2015 о 10 год. 45 хв.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.05.2013 між сторонами у справі укладено договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє три роки (п. 7.1 Договору).

На виконання п. 2.2.1 Договору позивачу для централізованих розрахунків із відповідачем було відкрито особовий рахунок № 2036103 та присвоєно код 3371.

Як передбачено п. 3.1 Договору, Вантажовласник (позивач) здійснює попередню оплату Залізниці (відповідач) на рахунок № 260360100504 в АБ "Експрес-Банк" м. Київ, МФО 322959, код 04713033. Одержувач ЄТехПД ДТГО "Південно-Західна залізниця". Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. Послуги Вантажовласнику за цим Договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Відповідно до п. 2.2.3 Договору відповідач зобов'язався здійснювати розрахунки за перевезення вантажів і надані послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листопаді 2014 року відповідачем з рахунку Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" було списано 15 437,52 грн. за усунення нерівномірного завантаження у вагонах № 67806224, № 60261013, № 62362678 з вугіллям (накладна № АС 532007, досильна накладна № 32293995; накладна № АС 532099, досильна накладна № 32405508; накладна № АС532019, досильна накладна № 32459190) на залізничній станції Хутір-Михайлівський, що засвідчено актами загальної форми № 425, № 442, № 448. Ці кошти були включені до накопичувальних карток № 01110499, № 11110538 та № 14110555, які підписані позивачем із запереченнями. У міжнародних залізничних накладних вантажовідправником вагонів є - ООО "Ш Зенковская".

Незважаючи на наявність заперечень у накопичувальних картках, кошти були списані Залізницею, що підтверджується відмітками Залізниці на накопичувальних картках та виписками із особового рахунку ТехПД 1ДТГО "Південно-Західна залізниця" - переліком № 20141102, № 20141111 та № 20141114.

Згідно зі ст. 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) , порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення експортно-імпортних вантажів здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством.

Відповідно до § 4 ст. 13 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення залізниці мають бути відшкодовані понесені нею витрати по перевезенню, в тому числі, не передбачені застосовуваними тарифами, як, наприклад, витрати по виправленню навантаження, витрати по перевантаженню, пов'язаному з виправленням навантаження. Ці витрати повинні бути встановлені для кожної відправки та підтверджені належними документами.

Згідно з п. 2.5 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Отже, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки, і у разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006 у справі № 5/53(22/139) та абз. 6 п. 5.1 розділу 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (v_601600-02) "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 (v_225600-08) ).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем накопичувальні картки підписані із запереченнями. Так, позивач вказав про те, що відмовляється сплачувати нараховану суму, оскільки правила завантаження порушені вантажовідправником. Зазначене є доказом відсутності згоди позивача на списання спірної суми, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що безакцептне списання відповідачем вказаних коштів з особового рахунку позивача суперечить встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.