Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.(доповідача) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 у справі № 910/15048/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ірком-Ект" до Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки за участю представників: позивача Конишев В.В.- директор; Горобець Т.В. - предст. дов. від 05.01.2015; відповідача Рог О.В. - представ. дов. від 22.10.2015;

21.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ірком-Ект" звернулося до господарського суду з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною з 21.07.2011 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006 № 66-6-00359 (кадастровий номер 8000000000:66:041:0002) площею 4767 кв.м. за адресою вул. Павла Усенка, 8 у Дніпровському районі міста Києва у запропонованій редакції, що передбачає поновлення дії первісного договору строком на 5 років зі збереженням незмінними всіх попередніх умов; позов вмотивовано належним виконанням позивачем порядку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбаченого частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відсутністю заперечень відповідача у встановлений строк щодо користування відповідачем земельною ділянкою, що зумовлює поновлення договору оренди на новий строк за тих самих умов також за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відхилив позов, вказавши, що сторони в процесі реалізації позивачем свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк не дійшли згоди про це, додаткову угоду про поновлення договору у встановлений строк позивач не уклав, відтак, термін договору сплив 21.07.2011; положення первісного договору на час звернення позивача з даним позовом суперечать статті 288 Податкового кодексу України, відтак, запропонована позивачем редакція додаткової угоди не відповідає чинному законодавству.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 (суддя Нечай О.В.) позов задоволено повністю; визнано укладеною з 21.07.2011 Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.07.2006 № 66-6-00359 (кадастровий № 8000000000: 66:041:0002) площею 4767 кв.м. за адресою вул. Павла Усенка, 8 у Дніпровському районі міста Києва у запропонованій позивачем редакції; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 (судді: Майданевич А.Г., Лобань А.І., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення в даній справі, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме частин 1, 3, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", за змістом яких укладений з позивачем договір оренди сплив 21.07.2011, оскільки відповідач у межах реалізації позивачем свого переважного права заперечував проти цього; при задоволенні позовних вимог суд не взяв до уваги, що редакція поновленого договору оренди земельної ділянки містить умову щодо розміру орендної плати, яка суперечить статті 288 Податкового кодексу України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та поясненнях по справі доводи касаційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а прийняті судові рішення у справі - без змін

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішеннями Київської міської ради від 24.10.2002 № 69/229 (ra_069023-02) та від 29.11.2005 № 538/2999 (ra_538023-05) передано позивачу в оренду на 5 (п'ять) років земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:66:041:0002, площею 4767 кв.м., розташовану в м. Києві по вул. П. Усенка, 8, у Дніпровському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази. 21.07.2006 відповідач як орендодавець та позивач як орендар уклали договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.07.2006 за № 66-6-00359, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) вищевказану земельну ділянку.

У відповідності до пунктів 4.2, 4.7 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки та вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Договір укладено на 5 (п'ять) років, втім, після закінчення строку дії договору, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, у зв'язку з чим повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору (пункти 3.1, 11.7 Договору). Таким чином, строк дії Договору оренди узгоджений сторонами до 21.07.2011.

Суди також встановили, що 19.11.2010 у відповідності до пунктів 3.1, 11.7 Договору позивач листом № 610 звернувся до відповідача з пропозицією продовжити на 10 років строк дії Договору та укласти відповідну додаткову угоду до нього; натомість, відповідач не уклав додаткову угоду до Договору, а надав вимогу позивача подати документи для розгляду його пропозиції.

Позивач виконував вимоги відповідача щодо надання документів, проте, додаткової угоди про продовження (та/або про поновлення) строку дії Договору між сторонами укладено не було; після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватись спірною земельною ділянкою та користується нею за призначенням, сплачуючи належним чином та в повному обсязі плату за землекористування, зокрема, оплату за оренду землі у розмірі 3% нормативної грошової оцінки, не маючи заборгованості з цих платежів.

За висновками судів, у листі № 05-584/353/3 від 10.12.2010 відповідач зазначив про необхідність приведення істотних умов договору у відповідність з вимогами чинного законодавства; при цьому не вбачається, що вказаний лист містить прямо або опосередковано викладену відмову відповідача від продовження (поновлення) строку дії договору, жодним чином не доводить заперечення відповідача проти продовження строку дії Договору на існуючих умовах

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди вказали, що, виходячи з дати закінчення строку дії договору 21.07.2011, до спірних правовідносин сторін з приводу поновлення строку дії договору підлягають застосуванню норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17.02.2011, яка набула чинності з 12.03.2011; позивач у строк, встановлений договором, та до спливу строку дії договору належним чином повідомив відповідача про намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди земельної ділянки; разом з тим, відповідач не розглянув заяву позивача про поновлення строку дії Договору у встановленому законом порядку та строки, не надав заперечень щодо заяви, відповідну додаткову угоду до договору оренди землі не уклав. Таким чином, з зазначених вище обставин вбачається, що спірний договір оренди землі є поновленим, а укладення між сторонами договору додаткової угоди до зазначеного правочину є лише документальним оформлення цього факту, яке не потребує прийняття відповідного рішення Київською міською радою.

Відхиляючи доводи відповідача щодо невідповідності умов договору чинному законодавству, суди вказали, що зміст спірного договору слід визначати, виходячи зі законодавства, чинного саме на час, коли позивач мав право просити про продовження Договору та відповідачем було порушено його права, тобто, станом на 19.11.2010 та 21.07.2011 відповідно; зміна ж положень чинного законодавства в подальшому може бути підставою для ініціювання внесення змін у договір, а не відмовою його укласти з посиланням на норми закону, що набрали чинності пізніше.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час направлення позивачем відповідачеві листа № 610 про надання пропозиції продовжити на 10 років строк дії Договору та укласти відповідну додаткову угоду до нього) було передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судова колегія зазначає, що редакція статті 33 Закону України "Про оренду землі" станом на час направлення позивачем листа відповідачу з пропозицією щодо продовження орендних правовідносин не передбачала автоматичної пролонгації дії договору оренди.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії договору) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а підстави для захисту переважного права орендаря, що виникає відповідно до частини 1 зазначеної статті не є тотожними підставам захисту права за частиною 6 наведеної статті.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків; для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар надав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо належної реалізації позивачем свого переважного права відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії договору) є помилковим, позаяк не ґрунтуються на встановленні всіх необхідних для цього обставин; так, суди не встановили обставин та не навели в судовому рішенні доказів звернення позивача до орендодавця в порядку, передбаченому останньою редакцією статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відтак, з встановлених судами обставин справи не вбачається, що сторони вдалися до регулювання правовідносин відповідно до приписів частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії договору)

Разом з тим, за змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, зміст вимоги та матеріально-правові обставини, на які він посилається; разом з цим позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі без прийняття рішення уповноваженим органом, тобто, в порядку частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Для поновлення договору за частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" судам слід встановити, чи продовжує орендар користуватися виділеною земельною ділянкою, чи виконує орендар належно свої обов'язки за договором, чи наявне письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, чи укладають сторони додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановили наведені вище обставини та мотивовано відхилили посилання відповідача на надання заперечень проти продовження дії договору оренди, встановивши, що наданий в підтвердження таких обставин відповідачем лист за своїм змістом таких заперечень не містить. Також суди дослідили, що орендар продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату в розмірі, встановленому статтею 288 Податкового кодексу України, жодних вимог про звільнення земельної ділянки чи доводів про її неналежне використання матеріали справи не містять, а позивач звернувся за укладенням договору, який є обов'язковим в силу відповідних положень законодавства.

Суди мотивовано відхилили також заперечення відповідача щодо невідповідності умов укладеного договору приписам чинного законодавства, вказавши, що це є питання, яке підлягає вирішенню шляхом внесення відповідних змін до договору.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень не вбачається.