Відділення звернулося до господарського Вінницької області з позовом до Товариства про стягнення 195 000,00 грн. штрафу та 195 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладеного рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012 № 64-рш у справі № 04-26.20.1/43-12 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 у справі № 902/1306/14 (суддя Кожухар М.С.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 (судді Грязнов В.В. -головуючий, Мельник О.В., Розізнана І.В.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Товариство звернулося до господарського суду Вінницької області із заявою про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 зі справи № 902/1306/14 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування поданої заяви заявник посилався на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 зі справи № К800/3871/15, К800/3872/15 задоволено позов Товариства та приватного акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр"; визнано протиправним та скасовано рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2012 № 64-рш у справі № 04-26.20.1/43-12. Дану обставину заявник вважає нововиявленою у справі № 902/1306/14.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.08.2015 у справі № 902/1306/14 задоволено заяву Товариства про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 у справі № 902/1306/14 за нововиявленими обставинами; рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 у даній справі скасовано; у задоволенні позову Відділення до Товариства про стягнення 195 000,00 грн. штрафу та 195 000,00 грн. пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 (судді Демянчук Ю.Г.- головуючий, Олексюк Г.Є., Юрчук М.І.) рішення господарського суду Вінницької області від 17.08.2015 зі справи № 902/1306/14 скасовано; прийнято нове рішення, відповідно до якого заяву Товариства про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 у справі № 902/1306/14 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення; рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 зі справи № 902/1306/14 залишено без змін. Постанову мотивовано тим, що постанова Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 зі справи № К800/3871/15, К800/3872/15 є не нововиявленою обставиною, а новим доказом у справі, оскільки така постанова була прийнята пізніше у часі, аніж рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014, відповідно не могла бути врахована судом у розгляді справи № 902/1306/14; крім того, оскільки Рішення АМК до господарського суду у встановлений строк не оскаржувалося і не визнано недійсним у судовому порядку, немає підстав вважати його таким.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначену постанову апеляційної господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Вінницької області від 17.08.2015 у справі № 902/1306/14 залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як вказано у пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17 (v0017600-11) (із змінами і доповненнями), до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до пункту 5 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України (1798-12) господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом пункту 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Разом із цим частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Так, Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів АМКУ.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

З огляду на зміст цієї норми та зважаючи на положення статті 12 ГПК України, частини другої статті 4 КАС України, справи зі спорів про оскарження рішень органів АМКУ підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України (1798-12) , за винятком, відповідно до положень статті 19 КАС України, вирішення справ щодо оскарження рішень АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариством Рішення АМК до господарського суду у встановлений строк не оскаржувалося і господарським судом Рішення АМК недійсним не визнавалося. постанова Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 зі справи № К800/3871/15, К800/3872/15 не є рішенням господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.06.2015 у справі № 910/1331/14), відповідно прийняття Вищим адміністративним судом України постанови у справі зі спору, який згідно з приписами чинного законодавства підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, не може бути нововиявленою обставою у справі № 902/1306/14.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду, прийняте за наслідками розгляду заяви Товариства про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 у справі № 902/1306/14 за нововиявленими обставинами та прийняв нове рішення про залишення відповідної заяви без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2014 зі справи № 902/1306/14 - без змін.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 зі справи № 902/1306/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гніванський гранітний кар'єр" - без задоволення.