Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015у справі № 904/5641/14 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспейс"; 2. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки "СІАТ"; про стягнення заборгованості у сумі 334 401,63 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача-1 повідомлений, але не з'явився;

- відповідача-2 Лисенко С.І.;

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 904/5641/14 (суддя Крижний О.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 (судді: Лисенко О.М., Джихур О.В., Виноградник О.М.), частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (надалі позивач/ТОВ "ТД "Армада ЛТД") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспейс" (надалі відповідач 1/ТОВ "Агроспейс") та до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки "СІАТ (надалі відповідач 2/ ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії/скаржник); за рішенням стягнуто з відповідача 2 заборгованість у розмірі 281 000,00 грн., 3% річних у розмірі 22 000,92 грн., 30 067,46 грн. інфляційних втрат; крім того, постановлено стягнути з відповідачів 1 та 2 на користь позивача солідарно 1 000,00 грн.

Відповідач 2, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 2 282 000,00 грн. заборгованості, 22 071,58 грн. 3% річних, 30 330,05 грн. втрат від інфляції, а також про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 1 000,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем 2 договору про закупівлю № 111112955 від 02.11.2011 щодо повної оплати поставленого за цим договором товару.

Суди попередніх інстанцій частково погодилися із доводами позивача, наведеними в обґрунтування підстав позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2011 між Дочірньою Компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної спецтехніки "СІАТ" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (постачальник за договором) був укладений договір про закупівлю № 111112955 (надалі договір закупівлі), відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується протягом одного року з моменту укладення договору, згідно з заявками покупця, поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупцю товари - "Вузли до машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва (запасні частини до автотракторної та спецтехніки) (LIEBHERR)" згідно з Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 10.1. договору закупівлі цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, і діє протягом одного року з дня його підписання, в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

Пунктами 5.3., 5.4. договору закупівлі унормовано, що зобов'язання постачальника щодо поставки вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.5. договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної.

Ціна за одиницю товару передбачена в Специфікацієї, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума цього договору на день його складання становить (у відповідності до протоколу оцінки та визначення переможця) - 1 507 466,93 грн. (п.п. 6.1.-6.2.).

В п. 8.1. договору сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару протягом 45-ти календарних днів після дати поставки кожної партії товару. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Як встановили суди та підтверджується матеріалами справи (видатковими накладними), на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 1 507 468,41 грн. (видаткова накладна № 41093 від 31.11.2011 на суму 317 406,16 грн.; видаткова накладна № 41140 від 23.12.2011 на суму 124522,18 грн.; видаткова накладна № 41250 від 13.03.2012 на суму 83 211,45 грн.; видаткова накладна № 41251 від 13.03.2012 на суму 431 158,83 грн.; видаткова накладна № 41280 від 26.03.2012 на суму 22 721,02 грн.; видаткова накладна № 41281 від 26.03.2012 на суму 186 158,24 грн.; видаткова накладна № 41340 від 27.04.2012 на суму 272 585,20 грн.; видаткова накладна № 41401 від 28.05.2012 на суму 47290,24 грн.; видаткова накладна № 41604 від 23.08.2012 на суму 22 415,09 грн.). Крім того, на підтвердження поставки відповідачу 2 товару, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (а.с. 44-52) та копії довіреностей. Вказані документи підписані з боку позивача та відповідача-2, а також скріплені печатками підприємств.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором закупівлі, 02.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспейс" (відповідачем 1) був укладений договір поруки № 111112956/ПОР (надалі договір поруки), згідно з положеннями якого, предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Дочірньою Компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є відповідач 2) (боржник) зобов'язань перед позивачем (кредитором) за договором про закупівлю № 111112955 від 02.11.2011 (основним договором).

Відповідно до п. 7.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за основним договором.

Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з моменту настання строку виконання зобов'язань за основним договором, не висуне вимоги до поручителя (п. 7.2. договору поруки).

Згідно з п. 3.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за основним договором (договором закупівлі) у сумі, що дорівнює 1 000,00 грн.

Пунктами 2.1.-2.2. договору поруки визначено, що поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з основного договору. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання боржником за основним договором в повному обсязі.

Як встановили суди, та що стало підставою позову, відповідач 2 оплатив частково поставлений позивачем товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 282 000,00 грн., про що позивач повідомив відповідача 1 листом, який був отриманий останнім 10.04.2014.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, укладений між позивачем та відповідачем 2 договір про закупівлю є за своєю природою договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановили суди, відповідачем 2 свій обов'язок з оплати товару належним чином та у встановлені договором строки виконаний не був, так само як і відповідачем 1, як поручителем відповідно до договору поруки, у сумі, за яку поручався останній, а тому, правомірно стягнули у судовому порядку з відповідача 2 наявну за договором заборгованість у розмірі 281 000,00 грн., та солідарно з відповідачів 1 та 2 суму основного боргу у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Виходячи з наведених норм та встановленого судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем 2 строку виконання грошового зобов'язання, колегія суддів погоджується із висновками судів про стягнення з відповідача 2 інфляційних втрат та 3% річних, у сумі 22 000,92 грн. (3% річних) та 30 067,46 грн. (інфляційних втрат), розмір яких був уточнений господарським судом першої інстанції з урахуванням п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) .

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що 27.12.2012 у відповідача 2 відбувався процес реорганізації, тому реальне фінансування видатків відповідача 2 на 2012-2013 роки, на який припадає момент здійснення розрахунків за договором закупівлі, був неповним та недостатнім, колегія суддів зазначає, що, судом апеляційної інстанції такі доводи скаржника були відхилені з тих підстав, що відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження того, що до договору про закупівлю були внесені зміни в частині зміни строків здійснення розрахунків за цим договором, а тому, наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставами для невиконання ним договірних зобов'язань.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються, їм дана оцінка судами попередніх інстанцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.