Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача Хведась В.А. (директор) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. у справі № 918/554/15 господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 14 636 грн. 60 коп.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 14 636, 60 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 р. у даній справі (суддя Політика Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. (головуючий суддя Розізнана І.В., судді Філіпова Т.Л., Грязнов В.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а строки виконання зобов'язання відповідачем за договором про організацію взаєморозрахунків від 07.10.2014 р. № 829/30 було дотримано, а тому відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" надає додаткові пояснення які просить врахувати при вирішенні спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 09.12.2015 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. № 12/257-ТЕ-28.

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Даний договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.п. 11.1. договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

З огляду на матеріали справи, на виконання умов договору у жовтні-грудні 2012 р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" поставила, а Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" - прийняло природний газ на загальну суму 163 867,31 грн., що стверджується належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 р. на суму 22 989,55 грн., від 30.11.2012 р. на суму 51 180,55 грн., від 31.12.2012 р. на суму 89 697,21 грн.(а.с. 15-17).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зверталося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" 115 012,78 грн. заборгованості, з яких: 89697,21 грн. - основний борг, 7240,14 грн. - пеня, 7888,07 грн. - 7 % штрафу, 3831,27 грн. - 3 % річних, 6356,09 грн. - інфляційні втрати, згідно договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. № 12/257-ТЕ-28.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.03.2014 р. у справі № 918/1296/14 позов задоволено: стягнуто з Острозького комунального підприємства "Теплоенергія" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у сумі 115 012,78 грн., з яких: основний борг у сумі 89697,21 грн., пеня у сумі 7240,14 грн., 7 % штрафу у розмірі 7888,07 грн., інфляційні втрати у сумі 6356, 09 грн., три відсотки річних у сумі 3831,27 грн. та 2300,50 грн. витрати по судовому збору.

Судами також встановлено, що 17.10.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Острозької міської ради, Острозькою міською радою, Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" та "НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 829/30 про організацію взаєморозрахунків (а.с. 68-71).

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що підтверджувались та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (30-2014-п) (п. 1).

За умовами зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача за спожитий природний газ перед позивачем за договором від 28.08.2012 р. № 12/257-ТЕ-28 у розмірі 89 697,21 грн., у тому числі податок на додану вартість 14 949,54 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, домовилися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перераховувати кошти наступній стороні, не мати одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору після виконання договору.

В рамках виконання даного договору відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ, згідно договору купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012 р. № 12/257-ТЕ-28 на суму 89 697,21 грн., що підтверджується платіжним доручення від 20.11.2014 р. № 196 (а.с. 67).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 13 353,81 грн. інфляційних втрат та 1282,79 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 31.05.2014 р. по 20.11.2014 р., у зв'язку з простроченням сплати відповідачем 89 697,21 грн. боргу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Так, за змістом підпункту 2 п. 12 договору про організацію взаєморозрахунків від 17.10.2014 р. сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 13 договору сторони визначили, що вони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договорами відповідно до законодавства, а пунктом 17 засвідчили, що після виконання договору, сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Як встановлено судами, відповідачем здійснений розрахунок за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків.

Докази порушення відповідачем умов договору від 17.10.2014 р. № 829/30, в частині проведення з позивачем розрахунків на суму 89 697,21 грн. в матеріалах справи відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, місцевий господарський та суд апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку та правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог, адже відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.