Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є. розглянувши касаційні скарги 1.публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" на постанову від 02.09.2015 Харківського апеляційного господарського суду (щодо ухвали від 15.07.2015 про визнання грошових вимог ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") у справі № 922/2371/15 господарського суду Харківської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка", м. Харківпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автоторгова Група "Спецтехніка", м. Харків розпорядник майна Безпалий С.О., м. Харків в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ТБ "Спецтехніка" ПАТ "Укрсиббанк" ПАТ "ПУМБ" розпорядник майна Білецька К.В., довір.; Гончаров Ю.М., довір.; Майорова О.І., довір.; Безпалий С.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2015 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" (далі - ініціюючий кредитор) порушено провадження у справі № 922/2371/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Автоторгова Група "Спецтехніка" (далі - боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, (4212-17) далі - Закон про банкрутство).

23.04.2015 повідомлення про порушення справи про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2015 (суддя Кононова О.В.) визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", кредитор) в сумі 1 218 грн. судового збору - перша черга; 3 654 грн. основного боргу - четверта черга та 3 573 975,02 грн. пені - шоста черга. Окремо включено до реєстру вимог кредиторів вимоги в сумі 13 603 208,10 грн. як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника (пункти 2, 3 резолютивної частини ухвали). Також внесено окремо до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави. Суд першої інстанції виходив з того, що вимоги кредитора є обгрунтованими, підтверджені відповідними первинними документами та чинним судовим рішенням, а також повністю забезпечені заставою майна боржника.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) вказану ухвалу від 15.07.2015 про розгляд вимог кредитора скасовано частково шляхом викладення пунктів 2 та 3 її резолютивної частини в іншій редакції, а саме: включено вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника в сумі 1 218 грн. судового збору - перша черга; 3 654 грн. та 4 691 139,18 грн. основного боргу - четверта черга, 3 573 975,02 грн. пені - шоста черга. Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги в сумі 8 912 069,22 грн. (7 426 828,22 грн. + 1 485 241 грн.) як такі, що забезпечені заставою майна боржника. В іншій частині ухвалу від 15.07.2015 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнанню забезпеченими заставою підлягають вимоги кредитора виключно в межах вартості предмета застави (іпотеки), яка погоджена сторонами у відповідних договорах застави та іпотеки. Решта ж вимог кредитора (основний борг) підлягає визнанню в якості конкурсних із включенням до реєстру в четверту чергу, оскільки кредитор звернувся із окремою заявою про визнання його конкурсних грошових вимог до боржника з дотриманням порядку, встановленого ст. 23 Закону про банкрутство.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, кредитор та ініціюючий кредитор звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.

Вимоги касаційної скарги кредитора полягають у зміні постанови суду апеляційної інстанції в частині визначення черговості включення до реєстру його грошових вимог та прийняття рішення про включення до реєстру грошових вимог кредитора в сумі 13 606 862, 40 грн. боргу до четвертої черги, 2 373 975,02 грн. пені до шостої черги, а 1 200 000 грн. пені - окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права, а саме ст. 23 Закону про банкрутство, ст. 591 Цивільного кодексу України, ст.ст. 37- 39 Закону України "Про іпотеку". Кредитор вважає, що вся сума основного боргу підлягає включенню в реєстр до четвертої черги, а забезпеченою заставою майна повинна бути тільки частина суми пені в межах фактичної вартості заставного майна відповідно до здійсненої самостійно кредитором оцінки.

Вимоги касаційної скарги ініціюючого кредитора зводяться до скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишенню в силі ухвали суду першої інстанції з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 7 Закону України "Про іпотеку", ст. 23 Закону про банкрутство. Скаржник вказує на те, що вимоги кредитора повністю забезпечені заставою майна боржника, а тому підлягають включенню в реєстр окремо в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до правил частини 1 статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують

Цією ж статтею встановлено обов'язок розпорядника майна внести окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою боржника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 22.05.2015 ПАТ "ПУМБ" звернулося до суду із заявою в порядку ст. 23 Закону про банкрутство про грошові вимоги до боржника на загальну суму 17 182 055,42 грн., з яких 4 872 грн. судових витрат просило включити в першу чергу, 13 603 208,40 грн. боргу за кредитом та відсотки - у четверту чергу, 2 373 975,02 грн. пені - в шосту чергу, а 1 200 000 грн. (частина пені) - окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Зазначені грошові вимоги виникли на підставі укладеного між кредитором та боржником кредитному договорі від 13.05.2008 № 04-315 (з додатковими угодами до нього) за умовами якого боржник отримав кредит в сумі 585 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 17% річних та строком повернення до 01.03.2012.

У забезпечення виконання боржником зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено: договір застави товарів в обороті № 10-316 від 13.05.2008 загальною погодженою сторонами заставною вартістю 7 426 828,22 грн. (автотехніка); договір іпотеки від 27.11.2009 № 10-477 нежитлової будівлі площею 342,3 кв.м. у м. Харкові по вул. Шевченка, 111 загальною погодженою сторонами заставною вартістю 1 485 241 грн.

У даному випадку кредитором було подано заяву з грошовими вимогами до боржника у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство. За таких умов заставний кредитор має правові підстави на включення його грошових вимог, які не охоплюються вартістю заставного майна, у реєстр вимог кредиторів у якості конкурсних.

Відповідно до ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Врахувавши факт подання кредитором у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника, а також загальну вартість переданого в заставу майна боржника, визначену за згодою сторін у договорах застави та іпотеки, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такими, що забезпечені заставою, грошових вимог кредитора саме в межах погодженої сторонами вартості заставного майна, а решту вимог правомірно включено в реєстр вимог кредиторів до четвертої черги.

Що стосується сум пені, то за приписами абз. 5 ст. 1 Закону про банкрутство такі вимоги не включаються до складу грошового зобов'язання боржника. Отже, нараховані на суму основного боргу штрафні санкції не є грошовими вимогами у розумінні Закону про банкрутство (2343-12) , а тому у будь - якому випадку ці вимоги підлягають обліку в реєстрі окремо в шостій черзі не залежно від забезпеченості вимог кредитора заставою (ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство), що і було правильно здійснено судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищенаведене не грунтуються на вимогах чинного законодавства доводи касаційних скарг як ініціюючого кредитора стосовно необхідності включення усієї суми вимог кредитора в реєстр окремо як, таких, що забезпечені заставою, так і кредитора щодо врахування здійсненої ним самостійно оцінки заставного майна та включення у якості заставних тільки частини суми штрафних санкцій.

Також необгрунтованими є посилання кредитора на те, що встановлення ним фактичної відсутності у боржника переданого в заставу рухомого майна автоматично припиняє право застави та є підставою для включення відповідних грошових вимог у реєстр в якості конкурсних.

Статтею 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється, зокрема, в разі загибелі заставного майна.

Стаття 593 Цивільного кодексу України встановлює в якості однієї з підстав припинення права застави втрату предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Аналіз змісту вищезазначених норм чинного законодавства свідчить, що припинення застави у зв'язку з відсутністю заставного майна може мати місце виключно у випадку, якщо відповідна обставина відбулася з причин, які не залежали від волі заставодавця. Проте наявності таких обставин, як і доказів відмови кредитора від права застави у встановленому законом порядку (у т.ч. зі здійсненням дій щодо вилучення запису про обтяження майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких умов висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зміни ухвали місцевого господарського суду та визнання заявлених кредитором вимог у якості заставних виключно в межах вартості заставного майна та включенням решти вимог в реєстр до четвертої черги є законним та обгрунтованим.

У зв'язку з чим оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 593 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про заставу", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецтехніка" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 у справі №922/2371/15 (щодо ухвали від 15.07.2015 про визнання грошових вимог ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк") залишити без змін.