головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення від та на постанову від Господарського суду міста Києва 26.03.2015 Київського апеляційного господарського суду 12.08.2015 у справі Господарського суду № 910/1331/15-г міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Філія "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 2. Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" про відшкодування шкоди в порядку регресуу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Яворська К.І.; - відповідача - третіх осіб ОСОБА_5; ОСОБА_6; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. ОСОБА_7;

26.01.2015 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про відшкодування в порядку регресу суми у розмірі 113 057, 96 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 у справі № 910/1331/15-г (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді Ільєнов Т.В., Яковлєв М.Л.), стягнуто з Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" збитки у розмірі 113 057, 96 грн.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у справі № 910/1331/15-г, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" та Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс" (нове найменування Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан") надали відзиви на касаційну скаргу, в яких з нею не погоджуються та просять касаційну скаргу Державного підприємства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 у справі № 910/1331/15-г залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок" (страхувальник) уклало договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 550584630.14 із Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховик), яким застрахувало автомобіль Toyota Hilux д. н. НОМЕР_1.

08.08.2014 в селі Ємилівка Володарсько-Волинського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Краз 6510 д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, та автомобіля Toyota Hilux д. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10, внаслідок якої автомобілю Toyota Hilux завдано пошкодження.

Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27.08.2014 у дорожньо-транспортній пригоді, за участю автомобілів Toyota Hilux д. н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 та Краз 6510 д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9, визнано винним водія ОСОБА_9

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" зобов'язання за договором майнового страхування виконало, платіжним дорученням № 8308 від 29.08.2014 перерахувало страхове відшкодування в розмірі 162 547, 96 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Краз 6510 д. н. НОМЕР_2 Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" застрахована у Приватного акціонерного товариства страхової компанії "Саламандра-Україна" за полісом № АІ/6271347.

Пунктом 2 полісу № АІ/6271347 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000, 00 грн. при франшизі в розмірі 510,00 грн.

Приватне акціонерне товариство страхова компанія "Саламандра-Україна" на підставі претензії Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" № 3898 від 23.09.2014 здійснило страхове відшкодування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за полісом № АІ/6271347, за мінусом франшизи на суму 49 490,00 грн.

Предметом даного позову є вимога позивача про відшкодування суми в порядку регресу, яка складається із різниці між фактичним розміром шкоди, яка виплачена позивачем (162 547, 96 грн.) та страховим відшкодуванням здійсненим Приватним акціонерним товариством страховою компанією "Саламандра-Україна" здійсненого в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика за полісом № АІ/6271347 (49 490,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що автомобіль марки Краз 6510, д. н. НОМЕР_2, яким керував винний у ДТП водій ОСОБА_9, знаходився у володінні та користуванні Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат"; Державне підприємство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" є правонаступником прав та обов'язків Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", та відповідно є належним відповідачем у справі.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1 а. с. 88-91), в апеляційній скарзі (т. 2 а. с. 9-14) та в додаткових поясненнях до апеляційної скарги (т. 2 а. с. 59-63) звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що шкоду завдану автомобілем марки Краз 6510, д. н. НОМЕР_2 повинно відшкодовувати Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан", оскільки на момент ДТП автомобіль марки Краз 6510, д. н. НОМЕР_2 перебував в оренді у останнього на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" від 06.09.2004; при цьому, відповідач зазначив, що автомобіль марки Краз 6510, д. н. НОМЕР_2 йому був переданий Приватним акціонерним товариством "Кримський Титан" лише 31.12.2014 на підставі акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" (т. 2 а. с. 79), яким підтверджено завершення процедури повернення майна з оренди за договором оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" від 06.09.2004.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, в порушення приписів ст. ст. 43, 84, 105 ГПК України, не спростували та не відхилили наведені доводи відповідача, та не дослідили яке майно було передано в оренду Приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" від 06.09.2004 та відповідно повернуто з оренди на підставі акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Дочірнього підприємства "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" від 31.12.2014. До того ж, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із копії трудової книжки ОСОБА_9 (т. 2 а. с. 65-69), останній на момент ДТП працював в Приватному акціонерному товариству "Кримський Титан".

Крім того, висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували його доводи про припинення 17.12.2004 юридичної особи ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" не відповідає матеріалам справи, оскільки відповідачем як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції так і під час її перегляду судом апеляційної інстанції було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та роздруківки інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а. с. 123 - 125, а. с. 141 - 142, т. 2 а. с. 124 - 126) щодо ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідно до яких 17.12.2004 внесено запис про припинення ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" за номером 12851120002000051.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій спростовуючи доводи відповідача про те, що ЗАТ "Кримський Титан" є правонаступником ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" не надали правової оцінки роздруківці інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а. с. 123 - 125) щодо ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідно до якої правонаступником ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" є ПрАТ "Кримський Титан" та роздруківці інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а. с. 124 - 126) щодо ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат", відповідно до якої правонаступником ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" є ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (нове найменування Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" відповідно до статуту - т. 2 а. с. 35 - 57).

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.