головуючого судді Божок В.С., суддів Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа", м. Київ на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року у справі господарського суду Київської області за позовом Корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа", м. Київ до Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області, с. Велика Олександрівка, Київська обл. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Гоголів, Київська обл.; 2. Приватного підприємства інвалідів "НАДІЯ-2000", м. Київ; 3. Управління земельних ресурів у Бориспільському районі Київської області, м. Бориспіль, Київська обл. за участю Прокуратури Київської області, м. Київ про визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання їх проданими на умовах, викладених в цих договорах

за участю представників

прокуратури: Збарих С.М., посвідчення ГПУ від 05.09.2014 року № 028728,

позивача: Кеба А.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: не з'явився

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2015 року у задоволенні позовних вимог корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа" про визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання їх проданими на умовах, викладених в цих договорах, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, корпорація "Українська універсальна агропромислова біржа" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.09.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року апеляційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що скаржником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством, оскільки предметом спору є вимоги майнового характеру, а саме, визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання їх проданими.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, корпорація "Українська універсальна агропромислова біржа" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Прокуратурою, відповідачем та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 07.12.2015 року № 03-05/2297 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року - скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача та третіх осіб згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 року (3674-17) (з подальшими змінами та доповненнями), що набрав чинності 01.11.2011 року.

Станом на момент звернення з апеляційною скаргою (01.10.2015 року, що підтверджується вхідним штампу відділу документального забезпечення господарського суду Київської області), судовий збір повинен був бути сплачений, виходячи з положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) в редакції від 03.09.2015 року № 670-VІІ.

Так, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до до пп. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції 03.09.2015 року № 670-VІІ (670-19) ) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, з позовів немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

При цьому, за приписами статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2015 року становить 1218,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є вимоги майнового характеру, а саме визнання укладеними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання їх проданими, на умовах, викладених в цих договорах, тобто спорами майнового характеру на суму 5 243 531, 37 грн. земельної ділянки площею 10,0779 га та 329 178, 17 грн. земельної ділянки площею 0, 539 га.

На момент подання корпорацією "Українська універсальна агропромислова біржа" позовної заяви № 96-01/16-01 від 15.02.2008 року був чинний Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (7-93) (зі змінами і доповненнями), відповідно до ч. 2 ст. 3 якого позивач за подання позову майнового характеру до господарського суду першої інстанції мав сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 25 500 грн.).

Відтак, як вірно відзначено судом апеляційної інстанції, скаржник повинен був сплатити судовий збір та додати до апеляційної скарги докази його сплати виходячи з розрахунку, наведеного у вищевказаних правових приписах, а саме 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, тобто 28 050 грн.

Однак, як вбачається з квитанції № 1021/з88 від 28.09.2015 року апелянтом було сплачено судовий збір лише у розмірі 5 359, 20 грн., тобто у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що судовий збір не було сплачено у повному розмірі.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком Київського апеляційного господарського суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа" з огляду на те, що скаржником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством, оскільки предметом спору є вимоги майнового характеру.

Посилання корпорації "Українська універсальна агропромислова біржа" в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують законних та обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що при поверненні скаржнику апеляційної скарги апеляційним господарським судом було дотримано норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.