головуючого суддів: Є.Борденюк Д. Кривди, С.Могил, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову від 13.10.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 927/482/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕФКО Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріглі Україна" про стягнення 285 952,29 грн у судове засідання прибули представники: позивача Гусєв П.В. (дов. від 22.12.2014 № 1430/18), відповідача ОСОБА_6 (дов. від 15.04.2015), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 285 952,29 грн матеріальної шкоди.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 (суддя І. Фетисова), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 (колегія суддів: О. Баранець, Н. Калантай, Л. Сітайло), у позові відмовлено у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

01.01.2013 між "Страхова компанія "АХА Страхування" та ТОВ "ЖЕФКО Україна" укладений договір страхування вантажів № 2013026/FR.

Відповідно до умов договору страховик зобов'язується відшкодувати страхувальнику прямі збитки, що перевищують встановлену франшизу та відбулися в період дії договору, але у межах страхової суми.

Згідно з п. 7 договору договір є дійсним по всьому світу, крім перерахованих в договорі країн.

Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з можливими збитками та шкодою, завданими майновим правам страхувальника відносно визначеного в договорі вантажу, яким він розпоряджається або користується при перевезенні вантажу (багажу) дорожнім, залізничним, морським та/або повітряним засобом, публічними або приватними перевізниками.

Відповідно до п. 8.2 договору страхові випадки - пошкодження або втрата вантажу під час перевезення та/або транзиту.

Відповідно до п. 8.3 договору для отримання страхового покриття без франшизи обов'язковою умовою є проведення попереднього сюрвея, якщо вартість товарів перевищує 158826,98 грн, якщо сюрвей не проводиться, франшиза становитиме 31775,82 грн.

Відповідно до п. 8.3.4 договору вантажі страхуються за заявленою вартістю, але в будь-якому випадку страхова сума не перевищує 156274500,00 грн. по перевезенню.

08.02.2012 між ТОВ "ЖЕФКО Україна" (експедитор) та ТОВ "Ріглі Україна" (клієнт) укладений договір W-TLI-08-02-12 про транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до умов договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги по організації та забезпеченню перевезень вантажів клієнта, а клієнт зобов'язується приймати та сплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони обумовлюють умови надання послуг, які необхідні для здійснення перевезень в заявках.

Згідно з додатком № 2 від 08.02.2012 до договору сторони обумовили, що ціна за ящик без ПДВ orbit / pellets 1360,05 грн, orbit Fruttini 1206,81 грн.

Відповідно до додатку № 5 від 26.12.2012 до договору сторони погодили вартість продукції, яка є основою для здійснення компенсації у випадку втрати та пошкодження вантажу ціна за ящик без ПДВ orbit / pellets 1360,05 грн., orbit Fruttini 1206,81 грн.

Відповідно до заявки № 85 від 05.09.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг до договору W-TLI-08-02-12, ТОВ "Ріглі Україна" замовляє ТОВ "ЖЕФКО Україна" транспортно-експедиційні послуги по маршруту Санкт-Петербург-Київ, вантаж жувальна гумка.

15.01.2013 між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "ЖЕФКО Україна" (клієнт) укладено договір K-TLI-15-01-13 про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів).

Відповідно до умов договору виконавець приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме організувати виконання послуг, пов'язаних з безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та обробленням вантажів клієнта з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Відповідно до п. 6.3 договору виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану повною або частковою втратою вантажу в проміжок часу між його прийняттям до перевезення та його здаванням вантажоодержувачу відповідно до умов конвенції CMR.

Відповідно до п. 6.7.7 договору виконавець несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким виконавець не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

На виконання заявки № 101309002 від 06.09.2013 відповідач прийняв для перевезення вантаж - жувальну гумку, жувальні цукерки в кількості 20 т 33 євро палети місце завантаження м. Санкт-Петербург адреса відвантаження Київська обл. смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150 отримувач вантажу ТОВ "Ріглі Україна".

Відповідно до інвойсу (накладної) № НОМЕР_1 від 12.09.2013 (далі - інвойсу), копія якого наявна у матеріалах справи, загальна вартість товару, що перевозився відповідачем, відповідно до вказаного інвойсу складала 98150,80 доларів США.

Вантаж за вказаним інвойсом прийнято до перевезення 12.09.2013, що підтверджено печаткою Санкт-Петербурзької митниці на наявній у матеріалах справи міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0546386.

Відповідно до довідки Управління внутрішніх справ у Псковській області пункт поліції по Усвятському району від 13.09.2013 № 40/1/1324 від 13.09.2013 о 02:30 год. в чергову частину поступило повідомлення від гр. ОСОБА_7 про те, що на КПП № 4 в смт. Усвяти Псковської області він виявив пошкодження пломб. Був проведений огляд автомобіля НОМЕР_2. В ході огляду встановлено факт пошкодження поводків пломб запорних приладів напівпричіпу. Факт розкрадання вантажу установлено.

Згідно з Актом експертизи від 17.09.2013, складеним представником Київської торгово-промислової палати, яким визначено стан вантажних місць та стан пакування вантажу, після зрізання пломб української та російської митниць в напівпричепі не вистачало 61 пакета жувальної гумки "Орбіт Фруттіні Кубинський коктейль", артикул 341906 (ціна згідно інвойсу 46,11 долара за один пакет), та 171 пакета жувальної гумки "Орбіт солодка м'ята", артикул 430376 (ціна відповідно до інвойсу 41,25 доларів США за один пакет).

У акті експертизи ціна втраченого вантажу не визначена.

Платіжним дорученням № 102662 від 15.04.2014 ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатила ТОВ "ЖЕФКО Україна" страхове відшкодування у сумі 449107,44 грн, виходячи з умов укладеного вказаними юридичними особами договору страхування вантажів № 2013026/FR.

На підставі умов договору № W-TLI-08-02-12 від 08.02.2012 про транспортно-експедиційне обслуговування ТОВ "ЖЕФКО Україна" платіжним дорученням № 1208 від 23.04.2014 виплатило ТОВ "Ріглі Україна" 480883,26 грн з призначенням платежу "оплата претензії № 126 від 26.09.2013".

29.12.2014 позивачем направлена, а відповідачем 17.01.2015 отримана претензія, з вимогою про оплату протягом місячного строку суми заборгованості за регресною вимогою в розмірі 285 952,29 грн.

Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій зазначили про таке.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (995_234) (далі - Конвенція CMR).

Факт пошкодження пломб запірних приладів транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення вантажу є доведеним.

Конвенцією CMR передбачена відповідальність перевізника за втрату вантажу під час виконання договору перевезення, яка не може бути змінена договірними сторонами шляхом укладання угоди.

Так, відповідно до положень ст. 32.1 Конвенції CMR перевізник відповідає як за власні дії та упущення, так і за дії та упущення своїх агентів та усіх інших осіб, до послуг яких від вдається для здійснення перевезення, коли ці особи та агенти діють у рамках покладених на них обов'язків.

У відповідності до ст. 23 Конвенції CMR перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу. Така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Відповідно до наявного у матеріалах справи інвойсу вартість вантажу визначена у розмірі 98150,80 доларів США.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено, що вартість втраченого вантажу на час завантаження становила 9866,46 доларів США ((171 х 41,25) + (61 х 46,11)), що, враховуючи встановлений курс долару США до української гривні станом на 12.09.2013 (дата страхового випадку) у розмірі 7,993 гривні за долар США, становить 78862,00 грн.

Таким чином, відшкодуванню підлягає вартість втраченого вантажу у розмірі 78862,00 грн.

Платіжним дорученням № 102662 від 15.04.2014 ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" виплатила ТОВ "ЖЕФКО Україна" страхове відшкодування в сумі 449107,44 грн, виходячи з умов укладеного вказаними юридичними особами договору страхування вантажів № 2013026/FR. При цьому, оплата страхового відшкодування відбулась по двом страховим виплатам, один з яких є випадок крадіжки при надання послуг відповідачем у справі.

У обґрунтування позову позивач, у тому числі послався на п. 1 ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, а також на ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини між позивачем як страховиком та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як страхувальником врегульовані укладеним ними договором страхування вантажів № 2013026/FR, відповідно до умов пункту 23.12 якого в суму страхового відшкодування включаються всі необхідні та доцільно вчинені, підтверджені документально видатки, викликані виконанням Страхувальником обов'язків із забезпечення реалізації Страховиком права суброгації, тобто позову до особи, відповідальної за завданий збиток.

У позовній заяві та додаткових письмових поясненнях по суті спору позивачем помилково ототожнюється правова природа регресу та суброгації, оскільки у позові містяться посилання як на ст. 993 Цивільного кодексу України, так і на ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Обставини справи свідчать про перехід до страховика (позивача) права вимоги, а не набуття ним такого права, а тому правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статей 257, 262, 512, 993 Цивільного кодексу України, а не ст. 1191 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач, оскільки стаття 1191 Цивільного кодексу України застосовується до деліктних правовідносин, а ст. 993 Цивільного кодексу України - до договірних, що мають місце у даній справі.

Отже, з урахуванням правової природи відносин сторін договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.01.2013 № K-TLI-15-01-13, договору страхування вантажів № 2013026/FR, укладеним позивачем як страховиком та ТОВ "ЖЕФКО Україна" як страхувальником, вимога позивача за позовом фактично є вимогою, що випливає з відносин суброгації.

З урахуванням вимог ст. 23 Конвенції CMR, що відшкодуванню на користь позивача за наслідками часткової втрати вантажу відповідачем підлягає вартість втраченого вантажу у розмірі 78862,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 78862,00 грн є обґрунтованими.

Вимоги про стягнення решти страхового відшкодування на суму 207090,29 грн, що було сплачене позивачем на користь ТОВ "ЖЕФКО Україна", заявлені позивачем з порушенням вимог ст. 23 Конвенції CMR та ст. 993 Цивільного кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, 02.06.2015 відповідачем у справі надано письмову заяву про застосування до позовних вимог позовної давності на підставі положень ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 315 Господарського кодексу України, пункту "а" ч. 1 ст. 32 Конвенції про Договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до положень ст. 32.1 Конвенції CMR подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності з даною Конвенцією, може здійснюватися протягом одного року. Строк обліковується: у випадку часткової втрати вантажу, його пошкодження або прострочення доставки - з дня здавання вантажу.

Перебіг строку позовної давності у відносинах суброгації починається не з моменту виплати страхового відшкодування, а з моменту виникнення страхового випадку, адже відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України зміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що зазначений вище страховий випадок відбувся 13.09.2013, що підтверджено відповідною довідкою органу внутрішніх справ Російської Федерації.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою позивача про відшкодування страхової виплати за страховим випадком розпочався з 14.09.2013 і закінчився 14.09.2014.

До суду першої інстанції з даним позовом позивач звернувся 24.03.2015, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наявності письмової заяви відповідача про застосування до позовних вимог позовної давності, у частині позову, яка є обґрунтованою (78862,00 грн), слід відмовити.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції щодо доводів викладений позивачем у апеляційній скарзі зазначено наступне.

Правовідносини власника вантажу - третьої особи-2 ТОВ "Ріглі Україна" - та страхувальника - третьої особи-1 ТОВ "Жефко Україна" - є правовідносинами клієнта та експедитора, який зафрахтував для перевезення транспорт у перевізника. До правовідносин третіх осіб слід застосовувати приписи Конвенції виключно в тій частині що може бути застосована з урахуванням спеціального Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" (1955-15) (далі - Закон) та відповідні норми Цивільного (435-15) та Господарського кодексів (436-15) якими врегульовано надання транспортно-експедиторських послуг.

Позивач не врахував зазначене і посилався у апеляційній скарзі на приписи розділу шостого Конвенції, які стосуються перевезення, що здійснюється послідовно декількома перевізниками.

Такі посилання є хибними, оскільки за змістом статей 34 та 35 розділу шостого Конвенції (995_234) положення цього розділу застосовуються виключно до перевізників, між якими відбувається послідовна передача (перевантаження з одного транспортного засобу на інший) вантажу, що транспортується маршрутом, визначеним у єдиній міжнародній вантажній накладній.

Відповідальність, про яку йдеться в розділі шостому Конвенції, виникає на підставі єдиного договору між замовником - вантажовідправником (вантажоодержувачем) та декількома перевізниками, про що прямо вказано в статті 34 Конвенції.

Отже, позивач помилково посилається на норми частини четвертої статті 39 розділу шостого Конвенції (995_234) , оскільки в зазначеній частині прямо обмежено коло позивачів та відповідачів - це позови одних перевізників до інших.

Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд прийняв дійшов висновку про правомірність висновку місцевого господарського суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким присудити до стягнення з відповідача 78 862,00 грн.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові з підстав пропуску строку позовної давності заснований на тому, що набуття позивачем, як страхувальником, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги до відповідача є суброгацією, а також на застосуванні ст. 32.1 Конвенції, відповідно до якої строк позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про перехід від страхувальника до страховика (позивача) права вимоги до відповідача у межах відносин страхування, внаслідок чого відбулась заміна страхувальника, як клієнта, страховиком у межах договору перевезення щодо зобов'язання відшкодувати вартість втраченого товару.

Так, перехід права вимоги від страхувальника до страховика (суброгація) можливий за умови наявності між страхувальником та винною особою зобов'язальних правовідносин. Водночас, право регресу, передбачене ст. 1191 Цивільного кодексу України набуває страховик (який виплатив страхове відшкодування страхувальнику) до винної особи, яка перебуває (перебувала) з потерпілою особою (страхувальником), у деліктних, а не у договірних зобов'язаннях.

Водночас, обґрунтованим є застосування судами попередніх інстанцій строку позовної давності передбаченого положеннями ст. 32.1 Конвенції.

Доводи відповідача про необхідність визначення початку перебігу строку позовної давності у відповідності до ст. 39 Конвенції (розділ VI) є необґрунтованими, оскільки нормами розділу VI Конвенції врегульовані відносини перевезення, умови якого визначаються єдиним договором, яке виконується декількома автомобільними перевізниками послідовно (стаття 34 Конвенції). З матеріалів справи вбачається, що перевезення здійснювалось безпосередньо відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що строк позовної давності слід визначати з дати настання страхового випадку, оскільки відповідно до ст. 32.1 Конвенції строк позовної давності у випадку часткової втрати вантажу обліковується з дня доставки.

Водночас, враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з претензією 29.12.2014, а до суду із позовом 24.03.2015, тобто після закінчення строку позовної давності та з огляду на заявлення відповідачем про застосування строку позовної давності, відмова у позові з підстав пропуску строку позовної давності є обґрунтованою.