розглянувши касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення та постанову господарського суду Одеської області від 20 липня 2015 року Одеського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2015 року у справі № 916/4747/14 господарського суду Одеської області за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднана торгівельна мережа" про стягнення 112 482 грн. 29 коп. боргу та 9 716 грн. 59 коп. пені за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна мережа" до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" про стягнення 965 612 грн. 22 коп. за участю представників: від позивача: від відповідача: Тарановський Д.С., Досковська В.Г.

У листопаді 2014 Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - ДКВ) звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Об`єднана торгівельна мережа" (далі ТОВ "ОТМ") про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 112482,29 грн. та 9716,59 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням ТОВ "ОТМ" зобов`язань за договором оренди № 18 від 31.10.2012, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 112482,29 грн.

У грудні 2014 ТОВ "ОТМ" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ДКВ про стягнення з останнього 965612,22 грн. сплаченої орендної плати за договором оренди № 18 від 31.10.2012. Вимоги мотивовано тим, що ДКВ у порушення умов договору не передав йому в користування приміщення, вони були зайняті сторонньою особою і ТОВ "ОТМ" до розірвання договору не користувалось цими приміщеннями, проте сплачувало оренду плату за користування ними.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.07.2015 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 916/4747/14 (судді: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашин В.В.), у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, стягнуто з ДВК на користь ТОВ "ОТМ" 965612,22 грн. збитків та витрати по сплаті судового збору у сумі 28968, 36 грн.

Судові рішення мотивовано тим, що ТОВ "ОТМ" не користувалося орендованими нежитловими приміщеннями через обставини, за які воно не відповідає. З урахуванням ч. 6 ст. 762 ЦК України ТОВ "ОТМ" звільняється від плати.

Щодо вимог по зустрічному позову суди зазначили, що на час укладення договору оренди №18 від 31.10.2012 у нежитлових приміщеннях по вул. Софіївській, 13 у м. Одесі здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ "Наталка-Трейд" на підставі договору суборенди від 23.06.2013, використовуючи ці приміщення під розміщення крамниці "Наталка".

ДКВ порушив покладені на нього договором та законом зобов`язання з передання вільного приміщення та забезпечення можливості для орендаря використовувати об`єкт оренди.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

У скарзі, зокрема, зазначається, що у ТОВ "ОТМ", укладаючи договір оренди № 18 та підписуючи акти приймання-передачі та інші погоджуючі документи, не мав будь-яких заперечень, що свідчить про відсутність ТОВ "Наталка-Трейд" у орендованому приміщенні станом на момент укладення договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 касаційну скаргу у справі № 916/4747/14 прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.2012 між ДКВ як орендодавцем та ТОВ "ОТМ" як орендарем укладено договір оренди № 18 нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 686,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13.

Предметом первісного позову є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення несплаченої частини орендної плати та пені.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом всього строку дії договору №18, з дня його укладення - 31.10.2012 і до дня його розірвання - 31.07.2014, ТОВ "ОТМ" не мало можливості користуватися і не користувалось об`єктом оренди.

У вказаному приміщенні знаходилось та здійснювало свою підприємницьку діяльність ТОВ "Наталка-Трей" на підставі договору суборенди від 23.06.2012, укладеного з попереднім орендарем ЗАТ "Наталка-Маркет".

Департамент комунальної власності Одеської міської ради надавав згоду 22.06.2012 на передачу приміщень в суборенду ТОВ "Наталка-Трейд".

В подальшому основний договір оренди, укладений із ЗАТ "Наталка-Маркет", було розірвано з 01.08.2012 та передано приміщення згідно акту приймання-передачі.

Проте судами встановлено, що ТОВ "Наталка-Трейд" знаходилось у вказаному приміщення на час підписання договору оренди № 18 від 31.10.2012 та звільнило його лише 30.07.2014 і саме з цієї дати у ТОВ "ОТМ" виникла можливість користуватись приміщеннями.

Але 31.07.2014 між ДКВ та ТОВ "ОТМ" укладено додатковий договір про розірвання договору № 18 та передано нежитлове приміщення на підставі акту прийому-передачі від 31.07.2014.

Доводи скаржника, що він передав вільний об`єкт оренди ТОВ "ОТМ" і що треті особи з`явились там після цієї передачі, тобто що в зайнятті цих приміщень третіми особами і неможливості користуватись ними винне саме ТОВ "ОТМ", спростовуються встановленими судами обставинами справи.

З акту прийому-передачі майна від 31.10.2012 лише вбачається що технічний стан приміщення при його передачі задовільний та майна комунальної власності у приміщенні немає. Відсутність іншого майна, що не належить до комунальної власності, а також використання чи не використання його іншою особою вказаним актом не фіксується.

ТОВ "ОТМ" зверталося до орендодавця та до ТОВ "Наталка-Трейд" з листами про звільнення приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2013 у справі № 916/347/13-г, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013, позов ТОВ "ОТМ" до ТОВ "Наталка-Трейд" задоволено частково, виселено ТОВ "Наталка-Трейд" з нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 686,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Софіївська, 13 на користь ТОВ "ОТМ".

Також суди дійшли висновку, що доводи ДКВ про наявність договору суборенди між ТОВ "ОТМ" та ТОВ "Наталка-Трейд" від 01.11.2012 є безпідставними, оскільки неукладеність цього договору встановлено судами трьох інстанцій при розгляді справи № 916/1668/13.

Відповідно до ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на наведені норми права та встановлені судами обставини, враховуючи що ТОВ "ОТМ" не користувалося жодного дня об`єктом оренди за договором № 18, судами правильно відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ "ОТМ" заборгованості з орендної плати в сумі 112 482,29 грн. та нарахованої на цю заборгованість пені в розмірі 9 716,59 грн.

Також колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Судами встановлено, що ТОВ "ОТМ", незважаючи на те, що воно не могло користуватись об`єктом оренди з незалежних від нього причин, на виконання договору №18 сплачувало ДКВ, як орендодавцю, орендну плату, що в загальному розмірі становить 965 612,22 грн.

За ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Відповідно до п.5.1 договору № 18 за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Судами встановлено, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради, не перевіривши, чи вільні фактично нежитлові приміщення по вул. Софіївській, 13 у м. Одесі, провів конкурс на право оренди вказаних приміщень, який був виграний ТОВ "ОТМ", та уклав з останнім договір оренди та, не зважаючи на приписи ч.6 ст. 762 ЦК України, нараховував орендарю орендну плату.

Як встановлено вище, ТОВ "ОТМ" не мало змоги користуватися приміщеннями не по своїй вині, а із-за вини орендодавця.

Таким чином, протиправна поведінка ДКВ полягає в порушенні покладених на нього договором та законом зобов`язань з передання незайнятого приміщення та забезпечення можливості для орендаря використовувати об`єкт оренди.

Збитками в даному випадку є грошові кошти, сплачені ТОВ "ОТМ" орендодавцю в якості орендної плати.

Враховуючи викладене, суди правильно застосували наведені норми права та дійшли правомірного висновку про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у розмірі сплаченої орендної плати.

Дослідивши питання щодо необхідності залучення Держказначейства до участі у справі суди дійшли висновку про відсутність для цього підстав.

За ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наслідками касаційного провадження порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.