розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову господарського суду Сумської області від 03 червня 2015 року Харківського апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2015 року у справі № 920/554/15 господарського суду Сумської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" про стягнення 7 627 грн. 90 коп.

У квітні 2015 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до Державного ВНЗ "Українська академія банківської справи НБУ" про стягнення 1 271,32 грн. 3% річних, 6 356,58 грн. пені у зв`язку із порушенням відповідачем строків оплати за поставлений природний газ згідно договору № 13/2462-БО-29 від 01.03.2013.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.06.2015 (суддя Джепа Ю.А.) у справі № 920/554/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 (судді: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем здійснено оплату поставленого йому природного газу після підписання договору - 04.03.2013, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з останнього пені та 3% річних.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 631 ЦК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

У скарзі зокрема зазначається, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений у січні 2013 року газ - до 14.02.2013, оскільки договір від 01.03.2013 поширює свої умови на відносини, які виникли до моменту його укладення. Проте розрахувався лише 04.03.2013, у зв`язку з чим повинен сплатити 3% річних та пеню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 касаційну скаргу у справі № 920/554/15 прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та Державним ВНЗ "Українська академія банківської справи НБУ" як покупцем укладено договір № 13/2462-БО-29 купівлі-продажу природного газу.

Згідно умов вказаного договору позивач зобов`язався поставити покупцеві імпортований природний газ в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, а відповідач зобов`язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 цього договору, покупець зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року та січня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1 0542,418 тис. куб. м на загальну суму 4 800 200,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

За актом від 28.02.2013 поставка природного газу відбулася в січні 2013 року.

Із встановлених судами обставин вбачається, що за поставлений в січні природний газ відповідач розрахувався з порушенням встановленого в договорі строку - 04.03.2013.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та 3 % річних у цій справі помилковими.

Згідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, а саме поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.

Судами встановлено, що сторонами в п.10.1 договору № 13/2462-БО-29 погоджено, що договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склалися між Державним ВНЗ "Українська академія банківської справи НБУ" та ПАТ НАК "Нафтогаз України" з 01.01.2013.

Визнання та погодження цієї умови сторонами відображено також в актах приймання передачі природного газу від 28.02.2013, де підставою зазначено договір від 01.03.2013 № 13/2462-БО-29 та місяць споживання отриманого природного газу (січень - лютий 2013 року).

Судами не надано оцінку наявним у матеріалах справи актам приймання-передачі природного газу та неправильно застосовано ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

З огляду на необхідність дослідження вищенаведених обставин колегія суддів вважає передчасним посилання судами попередніх інстанцій на норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) .

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Вказаним положенням судові рішення попередніх інстанцій не відповідають.

За ч.2 ст. 111-7 ГПК України колегія суддів касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 п.3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направляє справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, дослідити умови договору купівлі-продажу природного газу № 13/2462-БО-29 від 01.03.2013, акти приймання-передачі від 28.02.2013, визначити дати фактичного отримання та споживання газу, з`ясувати, чи поширюються умови вказаного договору на спірні правовідносини, та з урахуванням встановленого та норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню у цих правовідносинах прийняти правильне рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі № 920/554/15 скасувати.