розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу арбітражного керуючого Черевача Миколи Михайловича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 910/16467/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М",-

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року (суддя Чеберяк П.П.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на суму 135 576 364,39 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черевача М.М.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 (колегія суддів: Остапенко О.М.- головуючий, Верховець А.А., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року скасовано, справу № 910/16467/15 передано для розгляду до господарського суду міста Києва.

Арбітражний керуючий Черевач М.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 розгляд касаційної скарги відкладено на 08.12.2015.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2015 ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", оскільки боржник неспроможний погасити наявну кредиторську заборгованість у сумі 135 576 364,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року заяву ПАТ "ВТБ Банк" прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 08.07.2015 року.

За результатами розгляду справи в підготовчому засіданні, ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на суму 135 576 364,39 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Черевача М.М.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду, ТОВ "Н-М" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року та передати заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство боржника на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення боржника про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Скасовуючи ухвалу підготовчого засідання суду від 08.07.2015, суд апеляційної інстанції передав справу для розгляду до господарського суду міста Києва, пославшись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення боржника про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, що в свою чергу позбавило боржника права на захист своїх прав та законних інтересів.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року про порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Н-М", суд апеляційної інстанції встановив, що ухвала суду першої інстанції від 30.06.2015 року, якою прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до провадження та призначено підготовче засідання на 08.07.2015 року, направлено на адресу сторін 03.07.2015 року, про що свідчить відмітка на зворотньому боці останнього аркуша ухвали.

Вказана ухвала суду отримана представником ТОВ "Н-М" 08.07.2015 року, тобто в день судового засідання 08.07.2015, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім цього, на підтвердження несвоєчасного повідомлення боржника про дату, час та місце розгляду справи в матеріалах справи міститься довідка об'єкту поштового зв'язку Київ-30 від 08.07.2015 року № 1, з якої вбачається, що відповідну ухвалу отримано представником ТОВ "Н-М" 08.07.2015 року о 17 год. 15 хв.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції від 08.07.2015 винесена з порушенням норм процесуального права щодо розгляду справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засіданні суду, що в будь-якому випадку є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Однак, суд апеляційної інстанції, встановивши порушення норм процесуального права щодо розгляду справи судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засіданні суду, не виконав вимоги ст.ст. 99, 101 ГПК України щодо перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

Отже, повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначені статтею 103 ГПК України.

Підстави для скасування або зміни рішення передбачені статтею 104 ГПК України.

Однак, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 08.07.2015 у зв'язку з не повідомленням боржника про час і місце засіданні суду, суд апеляційної інстанції не врахував роз'яснення Вищого господарського суду України, які викладені в п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 (v0007600-11) , відповідно до якого порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Отже, судом апеляційної інстанції порушено ст. 101, 104 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно є підставою для направлення справи на новий апеляційний розгляд.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог чинного законодавства прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Черевача Миколи Михайловича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 у справі № 910/16467/15 скасувати.

Справу № 910/16467/15 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Повернути на користь Черевача Миколи Михайловича з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 7308 (сім тисяч триста вісім) грн 00 коп за квитанцією № 0.0.443723003.1 від 06.10.2015 (оригінал квитанції № 0.0.443723003.1 від 06.10.2015 знаходиться в матеріалах справи).