головуючого судді Кочерової Н.О. суддів Акулової Н.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1. Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" на рішення від та на постанову від господарського суду міста Києва 14.05.2015 Київського апеляційного господарського суду 08.09.2015 у справі господарського суду № 910/10507/13 міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" за участю Прокуратури міста Києва про зобов'язання укласти договір за участю представників:

від позивача - Чеботарьова І.Г.

від відповідача - Дяків Г.М.

від третьої особи - Бєлячкова О.В.

від ТОВ "Надра-Інвест" - не з'явився

від прокуратури - Клюге Л.М.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі № 910/10507/13 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (відповідач) укласти з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) договір поставки природного газу, зміст якого зазначено в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" звернулися з касаційними скаргами, в яких просять Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 910/10507/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Надра-Інвест" в касаційних скаргах вказують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 187 Господарського кодексу України, статей 5, 6, 203, 631 Цивільного кодексу України, статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" в касаційній скарзі зазначає про порушення його прав, як сторони у договорі про спільну діяльність № 5/59 від 21.12.2000.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" не підлягає задоволенню, а касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" - припиненню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2000 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (підприємство), ТОВ "Надра-інвест" (інвестор) укладено договір про спільну діяльність № 5/56СД з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтогазопромисловому районі (з врахуванням змін до договору).

Ліцензія на експлуатацію родовища, де ведеться спільна діяльність, належить підприємству і використовується учасниками виключно в інтересах спільної діяльності.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) потреба населення задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Підприємства, зазначені в абзаці першому цього підпункту, а також учасники договорів про спільну діяльність, відповідно до яких розмір внеску підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загального розміру внесків учасників договорів про спільну діяльність, реалізують видобутий природний газ (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України) виключно Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за ціною, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики для кожного суб'єкта господарювання, визначеного в цьому абзаці.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" листом № 6-415/1.2-13 від 24.01.2013 запропонувало Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" укласти договір поставки природного газу.

За умовами запропонованого договору передбачено продаж Відповідачем, як оператором за договором про спільну діяльність № 5/56 від 21.12.2000, Позивачу у власність протягом 2013 року 77 000 м3 природного газу власного видобутку для потреб населення за ціною 1 356,60 грн./1000 м3 газу. При цьому, передбачено можливість коригування об'ємів продажу газу в залежності від обсягів видобутку.

Листом № 09/04-1057 від 18.02.2013 НГВУ "Полтаванафтогаз" повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що НГВУ "Полтаванафтогаз", як уповноважений на ведення спільних справ учасник договору № 5/56СД від 21.11.2000, підтверджує свою готовність виконувати приписи статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". При цьому наголосило на необхідності дотримання принципів законності та доцільності при укладенні договорів закупівлі природного газу.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов'язання укласти договір.

Позовні вимоги мотивовані безпідставною відмовою Відповідача від укладання договору, що є порушенням приписів частини 1 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 частково задоволені позовні вимоги та вирішено укласти між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" договір постави природного газу, в редакції що наведена в рішенні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2015 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2014 у справі № 910/10507/13, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

постанова мотивована тим, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору. В резолютивній частині рішення вказано не про зобов'язання Відповідача укласти запропонований позивачем договір або вважати укладеним, а зазначено: "укласти договір", що не призведе до будь-яких наслідків (укладення договору, поява зобов'язань у сторін та виконання сторонами зобов'язань тощо). Крім того, суд не надав оцінки істотним умовам договору.

Після нового розгляду, судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (відповідач) укласти з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) договір поставки природного газу, зміст якого зазначено в резолютивній частині рішення.

Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В пункті 4 статті 1 цього ж Закону міститься поняття газодобувного підприємства, яким є суб'єкт господарювання, що, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами, видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Також Законом України "Про нафту і газ" (2665-14) передбачено, що видобування нафти та газу є способом користування нафтогазоносними надрами, а користувач нафтогазоносними надрами - це юридична або фізична особа, що має спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу. Спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - документ, що засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі (ст. 1 Закону)

Відповідно до вимог частини 1 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 22 цього Закону газодобувні підприємства зобов'язані подавати національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, інформацію про заплановані на наступний календарний рік показники повної собівартості видобутого природного газу, рентної плати, а також прогнозованих обсягів видобування природного газу для формування, розрахунку та встановлення закупівельних цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобування, відповідно до Порядку, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а у випадках, визначених статтею 10 цього Закону, - укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами.

Наведеними нормами закріплено продаж газу, видобутого вказаними у ній суб'єктами, на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема, такий продаж мають здійснювати господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, які одночасно є власниками спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами; є учасником договору про спільну діяльність та одночасно власниками спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) передбачено, що потреба населення задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за цінами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України, в свою чергу відповідач є газовидобувним підприємством, що відповідає критеріям, визначеним статтею 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про обов'язковість укладення оспорюваного договору.

Вказане вище спростовує доводи касаційної скарги ПАТ "Укрнафта" щодо необов'язковості укладення вказаного договору.

У пункті 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.11.2011 № 1059/2011 (1059/2011) , НКРЕ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці.

Одним із основних завдань НКРЕ є забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сфері енергетики та нафтогазовому комплексі. НКРЕ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання та нафтогазовому комплексі, та методології ціно-, тарифоутворення; установлює ціни на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів, визначених законом (пп. 5, 6 п. 4 Положення).

Запропонована позивачем в договорі ціна продажу природного газу відповідає вимогам постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1833 від 27.12.2012 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору про спільну діяльність від 21.12.2000 № 5/56. Вказана постанова набрала чинності з 01.01.2014 та була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Не приймаються до уваги колегією суддів доводи відповідача щодо дії договору в частині поставки газу з 01 січня 2013 року по 31.12.2013 року, враховуючи, що оспорювані рішення датовані 2015 роком, оскільки ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 24.01.2013 направив пропозицією про укладення договору відповідачеві, а з позовом про зобов'язання укласти договір звернувся до суду 29.05.2013. Таким чином умови пункту 10.1 договору щодо строку дії договору (дати укладення договору) не можуть бути прийняті судом з огляду на тривалий час (протягом 2013-2015 років) розгляду справи у судових інстанціях, тому судами правомірно викладено вказаний пункт в іншій редакції.

Крім того, правовідносини, зазначені в договорі виникли в 2013 році. ПАТ "Укртрансгаз" (т. 1 а.с. 177) та ПАТ "Укрнафта" (т. 1 а.с. 214) вказують на те, що газ фактично переданий до газотранспортної системи в 2013 році.

Також, листом № 09/04-1057 від 18.02.2013 НГВУ "Полтаванафтогаз" повідомило ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що НГВУ "Полтаванафтогаз", як уповноважений на ведення спільних справ учасник договору № 5/56СД від 21.12.2000, підтверджує свою готовність виконувати приписи статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Що стосується касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" слід зазначити, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для припинення касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1Господарського процесуального кодексу України" (v0011600-11) у розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК (1798-12) підстав), повинна з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 21.12.2000 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (підприємство), ТОВ "Надра-інвест" (інвестор) укладено договір про спільну діяльність № 5/56СД з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтогазопромисловому районі (з урахуванням змін до договору).

ПАТ "Укрнафта" є господарським товариством, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава.

Водночас, ТОВ "Надра-інвест", як учасник договору про спільну діяльність № 5/56 лише забезпечує інвестиційну складову здійснення такої діяльності.

Прийнятими рішеннями судами попередніх інстанцій про зобов'язання ПАТ "Укрнафта" укласти договір, ТОВ "Надра-інвест" не наділено новими правами, не покладено на нього нові обов'язки та не змінено його наявні права та/або обов"язки.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Укрнафта" не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.