головуючого судді: суддів: Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 913/35/15 Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Луганщини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 533712,42 грн. за участю представників сторін:

позивача: Ареф'єв А.Ю., дов. від 13.05.2015 № 13/05-15/001

відповідача: не з'явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Луганщини" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" про стягнення 533712,42 грн., з яких: 395620,40 грн. - заборгованість за договором на виконання робіт № 15/20.02/114-38ДШР від 13.03.2014, 7413,82 грн. - 3% річних, 130678,20 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.06.2015 у справі № 913/35/15 (суддя Рябцева О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чернота Л.Ф., суддів Зубченко І.В., Стойка О.В.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Луганщини" борг в сумі 395620 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 7413 грн. 82 коп., інфляційні втрати в сумі 130678 грн. 20 коп., судовий збір в сумі 10674 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 913/35/15, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до вирішення спору у справі № 910/14663/15 про тлумачення п. 4.2 договору на виконання робіт № 15/20.02/114-38ДШР від 13.03.2014.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, 13.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра Луганщини" (далі - виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - замовник) було укладено договір на виконання робіт № 15/20.02/114-38ДШР (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати роботи по геолого-економічній оцінці антрацитів поля шахти № 1-2 "Ровеньківська" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" у відповідності з календарним планом, який є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що виконавець зобов'язався виконати всю роботу, передбачену цим договором в 4-х місячний строк після укладання договору.

Відповідно до п. 3.2 договору прийомка робіт здійснюється замовником за актом здачі-прийомки виконаних робіт, який повинен бути підписаний замовником протягом 5 днів з моменту його отримання.

Згідно із п. 4.1 договору сума договору становить 395620 грн. 40 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав роботи по геолого-економічній оцінці антрацитів поля шахти № 1-2 "Ровеньківська" ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" на суму 395620 грн. 40 коп., що підтверджується підписаним сторонами 30.05.2014 актом здачі-приймання робіт, яким зафіксовано, що сторони претензій один до одного по виконанню зобов'язань за договором від 13.03.2014 № 15/20.02/114-38ДШР не мають.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт протягом 90 календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Враховуючи наведені обставини справи та умови договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кінцевим строком оплати виконаних робіт є 28.08.2014.

Невиконання відповідачем у встановлений договором строк зобов'язань по оплаті виконаних робіт стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення 395620,40 грн. основного боргу та 7413,82 грн. 3% річних і 130678,20 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.

Як передбачено ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань передбачені ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши вищевказані норми законодавства та встановивши, що позивач виконав обумовлені договором роботи, передав їх результат відповідачу за актом здачі-приймання робіт, який був підписаний замовником і який містить застереження про відсутність у сторін претензій один до одного по виконанню зобов'язань за договором, виходячи з того, що відповідач у встановлений договором строк виконані роботи не оплатив, суди попередніх інстанцій, дійшли правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку із неправомірною відмовою у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору про тлумачення умов договору, колегією суддів відхиляються, оскільки вирішення іншим судом спору про тлумачення умов договору не унеможливлювало розгляду даної справи, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України є підставою зупинення провадження.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 913/35/15 Господарського суду Луганської області залишити без змін.