Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу від 19.06.2015 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 15.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 904/7355/13 господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Папір", м. Дніпропетровськ ліквідатор Лихопьок Д.П., м. Дніпропетровськ голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" з іноземними інвестиціями, м. Дніпропетровськ в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ВТБ Банк" боржника Розумов М.А., довір.; Семенюк В.В., довір.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2013 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Капітал Менеджмент" порушено провадження у справі № 904/7355/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Папір" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою від 15.07.2014 затверджено реєстр грошових вимог кредиторів боржника на загальну суму 21 908 902 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лихопьока Д.П., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 (суддя Примак С.А.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Айдар Груп" від 23.06.2014 про заміну сторони на її правонаступника, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк", кредитор) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована порушення судами норм процесуального права, зокрема ст.ст. 41, 46 Закону про банкрутство. Кредитор зазначає про невжиття ліквідатором реальних заходів щодо розшуку майна боржника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час проведення процедури ліквідації ліквідатор банкрута здійснив всі заходи, передбачені ст. 41 Закону про банкрутство, та у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів.

Проте такі висновки судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими визнати не можна у зв'язку з наступним.

Як вбачається, загальний розмір визнаних у даній справі грошових вимог кредиторів становить 21 908 902 грн., тобто є значним та свідчить про здійснення боржником активної господарської діяльності. При цьому визнані грошові вимоги ПАТ "ВТБ Банк" становлять 9 174 004,86 грн. основного боргу за кредитним договором.

Згідно зі ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор аналізує фінансове становище боржника; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо). Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси.

За приписами ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Однак, не зважаючи на це, зі звіту ліквідатора вбачається, що на протязі усього часу здійснення ним повноважень дії останнього полягали лише у направленні запитів про наявність майна боржника за відсутності відомостей про те, які дії здійснив ліквідатор з метою розшуку та відновлення первинної документації боржника (у т.ч. шляхом звернення до правоохоронних органів). Разом з тим, первинна документація боржника може містити дані про існування як активів, так і дебіторської заборгованості.

Посилання ліквідатора на те, що вказані документи не були передані йому керівництвом боржника є безпідставними, оскільки ліквідатор, виконуючи обов'язки керівника боржника, мав усі можливості для відновлення у встановленому порядку первинної документації боржника за увесь період його діяльності, у тому числі шляхом звернення до контролюючих органів (зокрема, податкових), які в силу своїх повноважень мають первинну документацію боржника.

Враховуючи значний обсяг кредиторської заборгованості боржника, саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно (цінні папери, грошові кошти) тощо.

При цьому ліквідатор, як учасник справи про банкрутство, не міг не знати про наявність долучених кредитором до матеріалів справи копій балансу та фінансового звіту станом на грудень 2012 року, який підписаний керівником та головним бухгалтером боржника. Відповідно до зазначених документів фінансової звітності боржника його активи у грудні 2012 року, тобто за дев'ять місяців до порушення справи про банкрутство, становили понад 19 мільйонів гривень, у тому числі основні засоби - 4 189 200 грн., а дохід від реалізації продукції за 2012 рік - 20 473 600 грн. (а.с.158-160, том 1).

Проте протягом усього строку ліквідаційної процедури, яка загалом склала більше року, ліквідатор не вжив жодних ефективних та належних заходів з метою виконання своїх обов'язків щодо розшуку майна банкрута (дослідження первинної документації боржника, звернення до правоохоронних органів тощо), за рахунок яких можливо було здійснити в тому числі і оплату послуг ліквідатора, а лише констатував факт відсутності майна.

Викладені обставини свідчать про неналежне виконання ліквідатором покладених на нього обов'язків, що відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону про банкрутство може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків.

При затвердженні звіту ліквідатора суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 43 ГПК України вказаних обставин здійснення ліквідаційної процедури не дослідили, не надавши їм належної правової оцінки.

Відтак, судами попередніх інстанцій передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

У той же час вищевказані обставини здійснення ліквідаційної процедури не можуть бути з'ясовані судом касаційної інстанції в силу положень ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України. Це прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті справи.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання про заміну ліквідатора та, повно і всебічно дослідивши всі обставини справи, розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що новому ліквідатору слід, зокрема, здійснити дії щодо відновлення первинної документації боржника, вжити вичерпних заходів стосовно пошуку майна боржника (у т.ч. рухомого та дебіторської заборгованості).

Крім того, у зв'язку зі скасуванням ухвали про ліквідацію боржника та припинення провадження у справі про банкрутство при новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису щодо юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Папір" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) .

Також колегія суддів звертає увагу, що у даній справі мало місце злісне зловживання ПАТ "ВТБ Банк" своїми процесуальними правами, яке полягало у численному (шестиразовому) зверненні до суду з неналежно оформленими касаційними скаргами, не зважаючи на виявлення відповідних недоліків скарг судом касаційної інстанції. Ігнорування кредитором вимог суду касаційної інстанції та подання неналежно оформлених шести касаційних скарг є свідомим злісним невиконанням судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

У зв'язку з вищенаведеним ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2015 явку керівника ПАТ "ВТБ Банк" в засідання суду касаційної інстанції 02.12.2015 було визнано обов'язковою та одночасно попереджено кредитора про ймовірність накладення на нього штрафу у порядку п. 5 ст. 83 ГПК України. Враховуючи зазначені обставини, у тому числі невиконання кредитором вимог ухвали суду касаційної інстанції щодо явки керівника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про накладення на ПАТ "ВТБ Банк" штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 41, 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 43, 83, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 904/7355/13 скасувати.

3. Справу № 904/7355/13 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.