Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В. розглянувши касаційні скарги ТОВ "Автоцентр "КІА" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року у справі господарського суду № 916/1080/15-г Одеської області за заявою ТОВ "Автоцентр "КІА" до ТОВ "Базіс Авто" про визнання банкрутом керуючий санацією Єрохін О.П. в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Автоцентр "КІА": ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О.С.: ТОВ "Базіс Авто": не з'явилися, Яковлев О.С. (довіреність № 3-243110/17965 від 22.09.2015 року), не з'явилися.

ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2015 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву ТОВ "Автоцентр "КІА" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Базіс Авто" (далі - боржника) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 715 682, 22 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пшеничного С.М., оголошення про що ухвалено оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, зобов'язано розпорядника майна Пшеничного С.М. подати на затвердження до господарського суду реєстр вимог кредиторів у строк до 20.05.2015 року, призначено у справі попереднє засідання (том 1, а.с. 106 - 111).

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Базіс Авто" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 14.04.2015 року (том 1, а.с. 124).

12.05.2015 року шляхом направлення поштового відправлення до господарського суду звернулося ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зі заявою з майновими вимогами до боржника на суму 13 754 161, 18 грн. заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 18-01-08 від 01.04.2008 року (з урахуванням додаткових угод до нього), за умовами якого ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відкрило ТОВ "Базіс Авто" відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 7 480 560 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 27.09.2013 року, в тому числі 2 991 034, 62 грн. пені за прострочення заборгованості за основним боргом та відсотками, розрахованої за період з 24.04.2014 року по 24.04.2015 року (вх. № 3-752/15 від 15.05.2015 року) (том 2, а.с. 1 - 107).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 18.06.2015 року (суддя Зеленов Г.М.) за результатами розгляду грошових вимог кредиторів по суті затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 1 347 033, 05 грн., в тому числі з вимогами ТОВ "Автоцентр КІА" на суму 721 772, 22 грн., з яких 6 090 грн. у першу чергу та 715 682, 22 грн. у четверту чергу задоволення, ТОВ "АВТО ГРУП+" на суму 49 879, 14 грн., з яких 1 218 грн. у першу чергу та 48 661, 14 грн. у четверту чергу задоволення, ТОВ "АВТО ГРУПП" на суму 392 092, 37 грн., з яких 1 218 грн. у першу чергу та на суму 390 874, 37 грн. у четверту чергу задоволення, ТОВ "Автоцентр Одеса" на суму 183 289, 32 грн. на суму 1 218 грн. у першу чергу та на суму 182 071, 32 грн. у четверту чергу задоволення; у задоволенні заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про майнові вимоги до боржника на суму 13 754 161, 18 грн. та включення до складу кредиторів відмовлено; доручено розпоряднику майна Пшеничному С.М. впродовж десяти днів після прийняття цієї ухвали повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення згідно вимог статті 26 Закону про банкрутство; ухвалено вважати дану ухвалою такою, що є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішень на зборах (комітеті) кредиторів; справу призначено до розгляду у підсумковому засіданні (том 3, а.с. 109-116).

Не погоджуючись з результатом розгляду його кредиторських вимог, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу попереднього засідання від 18.06.2015 року в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про майнові вимоги до боржника на суму 13 754 161, 18 грн., задовольнити зазначену заяву та включити банк, вимоги якого забезпечені іпотекою майна майнового поручителя, до складу кредиторів боржника, мотивуючи неналежною оцінкою місцевим господарським судом доказів, наданих заставним кредитором на підтвердження вимог до боржника на суму більш як 13,7 млн. грн., та неправильним застосуванням до спірних правовідносин положень цивільного законодавства про позовну давність щодо нарахування пені за невиконання кредитного зобов'язання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лашина В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено частково, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.06.2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання вимог до боржника та включення до складу кредиторів на суму 11 791 244, 95 грн., визнано грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 11 791 244, 95 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів у такій черговості: 1 218 грн. у першу чергу, 10 763 126, 56 грн. у четверту чергу та 1 028 118, 39 грн. у шосту чергу задоволення (том 3, а.с. 173 - 179).

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині визначення черговості задоволення його кредиторських вимог, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило змінити постанову апеляційного суду від 20.08.2015 року в частині включення грошових вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 10 763 126, 53 грн. до четвертої черги задоволення та включити грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 9 674 037, 46 грн. у четверту чергу задоволення реєстру вимог кредиторів, а також окремо внести до реєстру вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 089 089, 07 грн., як забезпечені заставою. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 23, 45 Закону про банкрутство, статті 19 Закону України "Про заставу", статей 26, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що полягало у неналежній оцінці наданих ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" доказів на підтвердження забезпечення частини його вимог на суму 1 089 089, 07 грн. заставою майна боржника відповідно до договору застави товарів в обороті № 1084ТО/1110 від 30.11.2010 року.

Також, з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду від 20.08.2015 року звернувся ініціюючий кредитор, в якій просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін ухвалу попереднього засідання від 18.06.2015 року, мотивуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 13, 16, 182, 258, 334, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 232 Господарського кодексу України, статей 11, 33, 36 - 38, 47 Закону України "Про іпотеку". Скаржник зазначив про помилковість висновків апеляційного суду про визнання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитором боржника з вимогами на суму 11 791 244, 95 грн., оскільки зобов'язання боржника перед банком з повернення кредитних коштів припинилося його виконанням за рахунок переходу права власності на предмет іпотеки майнового поручителя за рішенням суду від 30.04.2015 року шляхом визнання за банком-іпотекодержателем права власності на спірну земельну ділянку за вартістю 15 542 000 грн., яке набрало законної сили. Відтак, скаржник доводив про припинення зобов'язання за кредитом шляхом передачі банку предмета іпотеки, вартістю, що значно перевищує розмір заявлених банком у травні 2015 року кредиторських вимог у дану справу про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, вислухавши представника ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - Яковлева О.С., дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та задоволення касаційної скарги ТОВ "Автоцентр "КІА", виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 5 статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи з положень частини 1 статті 17 та частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, у зв'язку з чим іпотека припиняється.

Отже, прийняття судом рішення про визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є за своєю правовою природою одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, право вибору якого належить іпотекодержателю. Право власності на предмет іпотеки виникає в іпотекодержателя з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання за ним такого права та не пов'язане з реєстрацією об'єкта нерухомості, який був обтяжений іпотекою, в органах державної реєстрації права власності на нерухоме майно у встановленому законодавством порядку.

При цьому, у разі задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним у власність за рішенням суду нерухомого майна майнового поручителя, відносини між іпотекодержателем, як кредитором, та іпотекодавцем припиняються, а в майнового поручителя виникає право вимоги до основного боржника на суму виконаного майновим поручителем основного зобов'язання перед кредитором.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно з Листом від 01.02.2015 року "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" (Розділи II, VII).

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно з частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника та вимог, забезпечених заставою майна боржника, визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 14.04.2015 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Базіс Авто" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (2343-12) в редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Пшеничного С.М., оголошення про що оприлюднено в цей же день на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (том 1, а.с. 106 - 111, 124).

Судами встановлено, що 12.05.2015 року з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для подання грошових вимог конкурсними кредиторами до господарського суду звернулося ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" зі заявою про майнові вимоги до боржника на загальну суму 13 754 161, 18 грн. заборгованості з повернення кредитних коштів, в тому числі 2 991 034, 62 грн. пені, нарахованої на суму основного боргу та відсотків за кредитом (том 2, а.с. 1 - 107).

Суди встановили, що в обґрунтування спірних кредиторських вимог банк зазначив про укладення між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ТОВ "Базіс Авто", як позичальником, договору про відновлювальну кредитну лінію № 18-01-08 від 01.04.2008 року (з урахуванням додаткових угод), за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 7 480 560 грн. зі строком повернення кредитних коштів до 27.09.2013 року (том 2, а.с. 3 - 34).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.11.2010 року банк-кредитор, як заставодержатель, та ТОВ "Базіс Авто", як заставодавець, уклали договір застави товарів в обороті № 1084ТО/1110, згідно з яким боржник передав у заставу банку товари в обороті, найменування, кількість, ціна та загальна вартість яких зазначені в додатку № 1 до цього договору, в забезпечення виконання своїх зобов'язань з повернення кредиту, виданого за договором про відновлювальну кредитну лінію № 18-01-08 від 01.04.2008 року (том 2, а.с. 38 - 86).

Також, суди встановили обставини укладення між банком, як іпотекодержателем, та громадянином ОСОБА_8, як іпотекодавцем, договору іпотеки від 10.04.2008 року (з урахуванням додаткових угод до нього від 30.11.2010 року та від 28.10.2011 року), за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - земельну ділянку площею 4,000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, договірною вартістю 8 017 200 грн., як забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Базіс Авто" перед банком за кредитним договором № 18-01-08 від 01.04.2008 року (том 3, а.с. 23 - 30).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.04.2015 року у справі № 22-ц/785/3730/15 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_8 за участю ТОВ "Базіс Авто", як третьої особи, про звернення стягнення на предмет іпотеки звернено стягнення на земельну ділянку загальною площею 4,000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 09.09.2015 року шляхом визнання за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" права власності на зазначену земельну ділянку за вартістю 15 542 000 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 18-01-08 від 01.04.2008 року на загальну суму 8 959 131, 63 грн. (том 2, а.с. 125 - 126).

Судами встановлено обставини набрання зазначеним рішенням суду у цивільній справі законної сили та преюдиційність встановлених ним обставин при розгляді кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Базіс Авто" як боржника в основному (кредитному) зобов'язанні.

Розглянувши спірні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у судовому засіданні від 18.06.2015 року, суд першої інстанції відмовив у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Базіс Авто" з огляду на реалізацію банком-іпотекодержателем свого права на задоволення вимог до основного боржника щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки та визнання за ним за рішенням суду, яке набрало законної сили, права власності на обтяжену іпотекою земельну ділянку за вартістю 15 542 000 грн., що значно перевищує розмір заявлених банком кредиторських вимог до боржника щодо сплати основного боргу, відсотків за кредитом та пені на загальну суму 13 754 161, 18 грн.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку в межах предмета апеляційного оскарження, не погодився з оцінкою судом першої інстанції доказів, наданих ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на підтвердження конкурсної правової природи його вимог до боржника, частина з яких забезпечена заставою, скасував результат розгляду у попередньому засіданні від 18.06.2015 року кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", визнав ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" кредитором боржника з вимогами на суму 11 791 244, 95 грн., з яких 1 218 грн. у першу чергу, 10 763 126, 56 грн. у четверту чергу та 1 028 118, 39 грн. у шосту чергу задоволення реєстру вимог кредиторів ТОВ "Базіс Авто".

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за відсутності державної реєстрації за банком-іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, яке визнане за ним на підставі рішення суду у цивільній справі, яке набрало законної сили, основне зобов'язання боржника, яке забезпечувалося іпотекою майна майнового поручителя, не вважається припиненим в розумінні положень статті 599 ЦК України, у зв'язку з чим вимоги банку до боржника щодо повернення кредитних коштів є дійсним на момент звернення банку з кредиторськими вимогами у дану справу про банкрутство.

Також, апеляційний суд зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про пропуск ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" позовної давності щодо стягнення з боржника пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за період з 24.04.2014 року по 24.04.2015 року та визнав обґрунтованим нарахування банком пені в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, на загальну суму 1 028 118, 39 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного суду за результатами розгляду спірних кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про існування основного зобов'язання за кредитним договором до моменту внесення в державний реєстр даних про прийняття судового рішення про визнання за банком права власності на предмет іпотеки, переданий йому майновим поручителем, який за вартістю перекриває зобов'язання за кредитним договором, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пунктами 3.2., 4.1. договору іпотеки від 10.04.2008 року сторони погодили, що банк, як іпотекодержатель, вправі на власний розсуд обрати один із таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку"; при цьому, за вибором іпотекодержателя звернення стягнення може бути здійснено, зокрема, шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (том 3, а.с. 26).

Отже, умовами спірного договору іпотеки визначено можливість іпотекодержателя у випадку невиконання боржником основного (кредитного) зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки (належну майновому поручителю земельну ділянку) шляхом набуття на нього права власності за рішенням суду; при цьому, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними в силу закону (частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Відтак, встановивши обставини визнання за банком-іпотекодержателем права власності на обтяжену іпотекою земельну ділянку на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 30.04.2015 року у справі № 22-ц/785/3730/15, яке набрало законної сили з моменту його проголошення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги банку до боржника-позичальника щодо повернення кредитних коштів задоволено майновим поручителем за рахунок вартості предмета іпотеки, що значно перевищує розмір заявлених банком у травні 2015 року кредиторських вимог до боржника у дану справу про банкрутство, а тому зобов'язання боржника перед банком припинилися в момент їх належного виконання майновим поручителем.

Висновки апеляційного суду про те, що задоволення вимог банку-іпотекодержателя до боржника за рахунок вартості предмета іпотеки пов'язується з моментом державної реєстрації за банком права власності на обтяжений іпотекою об'єкт нерухомості, колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє як такі, що не узгоджуються з положеннями частини 5 статті 11 ЦК України, якими визначено можливість набуття цивільних прав, в тому числі права власності, безпосередньо за рішенням суду.

Також, є необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що звернення стягнення на обтяжену іпотекою спірну земельну ділянку майнового поручителя не призвело до фактичного задоволення вимог банку-іпотекодержателя, у зв'язку з чим немає підстав для припинення основного зобов'язання як такого, що проведене належним виконання, з посиланням на практику Верховного Суду України відповідно до Постанови від 09.09.2014 року у справі № 922/3658/13, оскільки за результатами розгляду позовних вимог у зазначеній справі було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації третім особам в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", тоді як ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як іпотекодержатель, обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 цього Закону та набув права власності на спірне іпотечне майно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, помилкове скасування законної ухвали попереднього засідання суду першої інстанції в оскаржуваній заявником апеляційної скарги частині, у зв'язку з чим постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Одеської області від 18.06.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Базіс Авто" на суму 13 754 161, 18 грн. у даній справі - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ТОВ "Автоцентр "КІА" задовольнити.

3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року у справі № 916/1080/15-г скасувати, ухвалу господарського суду Одеської області від 18.06.2015 року в частині розгляду кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ТОВ "Базіс Авто" на суму 13 754 161, 18 грн. залишити в силі.