головуючого - суддів: Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач), Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Тетіївської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротет" до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіональної спілки споживчої кооперації, 2. ОСОБА_4, 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення,

за участю представників

від позивача: Тітов А.І. дов. № 5 від 26.01.15; Гричанюк О.І. дов. № 115 від 02.12.14;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: Озарків І.Д. дов. № 4 від 02.02.15;

від третьої особи-2: не з'явились;

від третьої особи-3: не з'явились;

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2015 у справі № 911/5314/14 (суддя - Заєць Д.Г.) Позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 23 лютого 1999 року за №15 "Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14 (головуючий суддя - Федорчук Р.В., судді - Андрієнко В.В., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2015 у справі № 911/5314/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Виконавчий комітет Тетіївської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2015 у справі № 911/5314/14 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР 1964 року, ст.ст. 27, 34, 35, 43, 84, 90, 105 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник зазначає, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення такої юридичної особи, як "Тетіївський міський ринок Київської облспоживспілки" не існувало, державна реєстрація вказаної юридичної особи не здійснювалась, отже, спірним рішенням не можливо було наділити неіснуючу особу відповідними правами та обов'язками.

16.11.2015 позивачем до Вищого господарського суду України було подано пояснення № 227-2-НШН та відзив на касаційну скаргу № 39 у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротет" просило касаційну скаргу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради задовольнити; постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2015 у справі № 911/5314/14 залишити без змін, посилаючись на порушення спірним рішенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

16.11.2015 відповідачем до Вищого господарського суду України було подано додаткові пояснення № 2.22-1012 в яких Виконавчий комітет Тетіївської міської ради знову наголосив на невідповідність постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14 нормам матеріального права.

16.11.2015 третьою особою-3 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу № 09 в якому Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 просила скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14, а рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.11.2015 № 03-05/2127 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Грейц К.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5314/14 Господарського суду Київської області, сформувати колегію суддів у наступному складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді - Поляк О.І. (доповідач), Ходаківська І.П.

23.11.2015 позивачем та відповідачем до Вищого господарського суду України було подано додаткові пояснення № 42 та № 227-НШН, № 2.22-1023 відповідно, у яких ТОВ "Агротет" та Виконавчий комітет Тетіївської міської ради знову наголосили на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства з урахуванням наявності в тексті оскаржуваного рішення у назві ринку слова "міський" ("Тетіївський міський ринок Київської облспоживспілки") та про те, що юридична особа з такою назвою не існувала.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 розгляд касаційної скарги Виконавчого комітету Тетіївської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі № 911/5314/14 Господарського суду Київської області відкладено на 01.12.2015.

30.11.2015 позивачем, відповідачем та третьою особою-3 до Вищого господарського суду України було повторно подано додаткові пояснення № 227-НШН та № 45, № 2.22-1038, № 22 відповідно зміст яких повторював попередні.

У судове засідання з'явилися представники позивача та третьої особи-1. Представник відповідача, третьої особи-2 та третьої особи-3 своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.02.1999 рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 15 "Про надання Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельної ділянки по вул. Будьоного, 72 в м. Тетієві Київської області" виконавчий комітет Тетіївської міської ради вирішив: 1) передати Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки в постійне користування земельну ділянку площею 1,77 га в межах фактичного землекористування, згідно матеріалів інвентаризації; 2) затвердити матеріали інвентаризації земельної ділянки Тетіївського міського ринку Київської облспоживспілки, виконані СППІ "Укоопроект"; 3) дати дозвіл Київському обласному кадастровому центру на виготовлення технічної документації та складання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Тетіївського міського ринку Київської облспоживспілки.

13.04.1999 на виконання вказаного рішення, Тетіївському ринку Київської облспоживспілки видано Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний № 27, про що вказано в самому акті.

16.11.2002 ТОВ "Агротет" (покупець) згідно договору купівлі-продажу купив у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Високе" (продавець) павільйон за адресою м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72 "К", який належав продавцю на праві власності (п. 1.1 договору). Згідно з п. 1.2 вказаного договору характеристика зазначеного об'єкту наводиться в технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до акту приймання-передачі від 16.11.2002 ТОВ "Агротет" на підставі договору купівлі-продажу від 16.11.2002 прийняв у власність цілісний об'єкт нерухомого майна - павільйон, м. Тетіїв, вул. Будьонного, 72 "К".

Згідно з довідкою Комунального підприємства "Тетіївське бюро технічної інвентаризації" Виконавчого комітету Тетіївської міської ради № 31 від 04.02.2015 реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна, будівлі павільйону на вул. Будьонного, 72 "К" в м. Тетіїв Київської області була проведена 19 листопада 2002 року в реєстровій книзі № 2 за № 174.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, на момент укладення договору купівлі-продажу від 16.11.2002, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Високе" (продавець за договором) не мало жодних прав (оренда, постійне землекористування, власність) щодо земельної ділянки під павільйоном, який відчужувався за вказаним договором.

Господарськими судами також встановлено, що технічний паспорт на павільйон придбаний позивачем за вищевказаним договором купівлі-продажу було виготовлено на замовлення ТОВ "Агротет" Комунальним підприємством "Тетіївське бюро технічної інвентаризації" Виконавчого комітету Тетіївської міської ради 30.01.2015, тобто після звернення 11.12.2014 з позовом до суду.

06.08.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 80 кв.м на вул. Будьонного, 72 "К".

28.08.2012 листом № 2.22-737 Виконавчий комітет Тетіївської міської ради відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 80 кв.м на вул. Будьонного, 72 "К", з посиланням на рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради за № 15 від 23.02.1999, яким земельна ділянка площею 1,77 га на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві була передана в постійне користування Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки.

У зв'язку з викладеним, ТОВ "Агротет" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Тетіївської міської ради про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 23.02.1999 № 15.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету щодо надання в постійне користування земельної ділянки Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки, господарський суд першої інстанції виходив з того, що станом на день прийняття оскаржуваного рішення такої юридичної особи, як "Тетіївський міський ринок Київської облспоживспілки" не існувало, державна реєстрація вказаної юридичної особи не здійснювалась, отже, спірним рішенням не можливо було наділити неіснуючу особу відповідними правами та обов'язками. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вилучення (викупу) земельної ділянки площею 1,77 га на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області у попереднього землекористувача, а також проекту відведення Тетіївському міському ринку Київської облспоживспілки вищевказаної земельної ділянки. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що оскаржуване рішення не вичерпало свою дію, оскільки з його прийняттям не виникло правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів з урахуванням того, що такого суб'єкта як "Тетіївський міський ринок Київської облспоживспілки", який оскаржуваним рішенням наділявся певними правами, не існувало, тобто зазначеним рішенням Виконавчого комітету Тетіївської міської ради порушуються права та законні інтереси ТОВ "Агротет".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд апеляційної інстанції виходив,зокрема, з того, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача, власником павільйону був СТОВ "Високе" (продавець за договором купівлі-продажу від 16.11.2002), що свідчить про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Агротет" на час прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, з урахуванням висновків, викладених в постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405А14 спірне рішення від 23.02.1999 № 15 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. При цьому, позов про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 23.02.1999 № 15 не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною на час укладення договору купівлі-продажу від 16.11.2002) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, в період з 01.01.2002 (дати набуття чинності Земельним кодексом України (2768-14) 2001 року) і до 20.06.2007 (дати набрання чинності Законом України від 27.04.2007 № 997-V (997-16) , яким вперше була змінена редакція ст. 120 Земельного кодексу України 2001 року) статтею 120 Земельного кодексу України перехід права користування землею при відчуженні розташованій на ній нерухомості був унормований диспозитивно із застосуванням правової конструкції "може переходити", а відтак у нового власника нерухомого майна правові підстави набуття прав на земельну ділянку автоматично не виникали.

Більше того, як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення договору купівлі-продажу від 16.11.2002 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Високе" (продавець за договором) не мало жодних прав (оренди, постійного землекористування, власності) щодо земельної ділянки під павільйоном, який відчужувався за вказаним договором.

Тобто, після укладення договору купівлі-продажу від 16.11.2002 у позивача не виникло будь-яких прав на земельну ділянку під розташованим на ній павільйоном, а виникло лише право на її оформлення на будь-якому титулі. Отже, викладене свідчить про відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Агротет" спірним рішенням виконавчого комітету як на час прийняття вказаного рішення, так і на момент укладення договору купівлі-продажу павільйону. Не підлягає судовому захисту право позивача на оформлення земельної ділянки під його будівлею, яке виникло пізніше, шляхом визнання недійсним будь-якого існуючого права будь-якої третьої особи, яке виникло раніше.

Крім того, право позивача щодо оформлення за ним земельної ділянки на будь-якому титулі, яке існує на сьогоднішній день має бути реалізоване у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням принципу єдності долі земельної ділянки та нерозривно пов'язаної з нею об'єктів нерухомості.

Дослідивши обставини щодо існування чинного спірного акта, колегія суддів не перевіряє обставини щодо законності його прийняття та факту існування чи не існування особи на користь якої було прийнято спірне рішення, оскільки позивач не є тим суб'єктом, який здійснює нагляд за законністю актів державних та інших органів, а факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача спірним рішенням не встановлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції, що саме по собі визнання недійсним рішення виконавчого комітету ради про передачу в постійне користування земельної ділянки не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин.

Так, Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу у власність, в оренду чи в постійне користування земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Тобто самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин, що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту (постанови Верховного суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15 та від 06.10.2015 у справі № 21-1306а15).

Таким чином, висновки господарського суду апеляційної інстанції про те, що розгляд даного позову про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 23.02.1999 № 15 не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження є законними і обгрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки вичерпало свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки з урахуванням того, що у таких осіб право власності або володіння земельною ділянкою ґрунтується на правовстановлюючих документах, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постановах Верховного суду України від 11.11.2014 у справі № 21-405а14, від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15 та від 06.10.2015 у справі № 21-1306а15.

Посилання в касаційній скарзі на порушення господарським судом апеляційної інстанції приписів ст. 90 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з не направленням до органу досудового розслідування повідомлення щодо підробки технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на вул. Будьонного, 72 в м. Тетієві Київської області колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як уже зазначалось визнання недійсним рішення не впливає на законність самого акта, який не є предметом позову, а відтак зазначене не впливає на законність прийнятого апеляційним господарським судом рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи викладені в касаційній скарзі фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано належну оцінку господарським судом апеляційної інстанцій. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.