головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Оністрат Вікторії Андріївнина ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 8/40-Б господарського суду Волинської області за заявою підприємця ОСОБА_5 про банкрутство за участю представників сторін: від ПАТ "Банк Національний Кредит" - Предчук Т.В.; від ПАТ "Банк Форум" - Гуртового В.В.; від ОСОБА_4 - ОСОБА_9; від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Кулачук М.В.; ліквідатора - Череватого Л.Б.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.04.2009 порушено провадження у справі № 8/40-Б про визнання банкрутом підприємця ОСОБА_5

Постановою господарського суду Волинської області від 03.06.2009 підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 у справі № 8/40-Б ліквідатором ФОП ОСОБА_5 призначено арбітражного керуючого Войтановича Олександра Йосиповича.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.07.2015 у справі № 8/40-Б припинено повноваження ліквідатора підприємця ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Войтановича Олександра Йосиповича, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.

05.08.2015 ліквідатор підприємця ОСОБА_5 - Череватий Л.Б. звернувся до господарського суду Волинської області із заявою про визнання договорів купівлі-продажу, укладених ліквідатором ФОП ОСОБА_5 Войтановичем О.Й. та громадянкою ОСОБА_4, недійсними, в порядку положень ст. 17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності блоржника або визнання його банкрутом", з огляду на порушення порядку продажу, оскільки ліквідатором не здійснювалось оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання через засоби масової інформації, майно не виставлялось для реалізації на відкритих торгах. Крім того, заявник вважав, що спірні договори укладені з громадянкою ОСОБА_4, яка є донькою на той час голови правління ПАТ "Банк Національний Кредит" (заставодержателем), безпосередньо зацікавленою особою.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.08.2015 у справі № 8/40-Б (Кравчук А.М.) заяву ліквідатора підприємця ОСОБА_5 - Череватого Любомира Богдановича про визнання недійсними договорів купівлі-продажу недійсними задоволено.

Визнано недійсними укладені між ліквідатором Войтановичем О.Й. та гр. ОСОБА_4 договори купівлі-продажу, а саме:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1035, заг. площею 813,5кв.м., що заходиться за адресою АДРЕСА_1,- 2009212,00 грн. (ціна продажу).

- договір купівлі-продажу за реєстраційним номером 1046 житлового будинку заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 - 2002822,00 грн. (ціна продажу);

- договір купівлі-продажу житлово-відпочинкового будинку, заг. площею 81,70кв.м., що розташований АДРЕСА_3 - 193950,00 грн. (ціна продажу);

- договір купівлі-продажу приміщення за реєстраційним номером 1043, житлово- відпочинковий будинок, заг. площею 101,80 кв.м., що розташований АДРЕСА_4 - 241688,00 грн. (ціна продажу).

- договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним номером 1033, площею 0,1312га. кадастровий НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_5 - 311141,00 грн. (ціна продажу);

- договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним номером 1029, площею 0,1000га, кадастровий НОМЕР_2. розташована за адресою АДРЕСА_5 - 237150,00 грн. (ціна продажу).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року (судді: Павлюк І.Ю. - головуючий, Дужич С.П., Саврій В.А.) ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 у справі № 8/40-Б залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Гр. ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 19.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора підприємця ОСОБА_5 - Череватого Любомира Богдановича про визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу недійсними відмовити.

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявником зазначено, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Також, гр. ОСОБА_4 посилається на порушення та невірне застосування при прийнятті судових рішень положень ст. ст. 16, 17, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, між іншим, щодо подання до господарського суду заяви про визнання недійсними укладених угод боржника з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, зокрема, якщо виконання договору завдає збитків боржнику.

Крім того, частиною 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено підстави для визнання недійсними у межах справи про банкрутство угод боржника, а саме, у випадку якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Зазначені у ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстави є спеціальними та безпосередньо пов'язані з відносинами неспроможності (банкрутства), оскільки при визнанні угод недійсними зі згаданих підстав завдання ліквідатора полягає у поверненні майна боржника до ліквідаційної маси з метою задоволення за рахунок його реалізації грошових вимог кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.12.2012 між боржником в особі ліквідатора (продавець) та гр. ОСОБА_4 (покупець) укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких остання придбала у власність нежитлове приміщення за реєстраційним номером 1035, заг. площею 813,5 кв.м., що заходиться за адресою АДРЕСА_1,- 2009212,00 грн. (ціна продажу); житловий будинок заг. площею 314,00 кв.м. з будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2 - 2002822,00 грн. (ціна продажу); житлово-відпочинковий будинок, заг. площею 81,70 кв.м., що розташований АДРЕСА_3 - 193950,00 грн. (ціна продажу); приміщення за реєстраційним номером 1043, житлово - відпочинковий будинок, заг. площею 101,80 кв.м., що розташований АДРЕСА_4 - 241688,00 грн. (ціна продажу); земельну ділянку за реєстраційним номером 1033, площею 0,1312 га. кадастровий НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_5 - 311141,00 грн. (ціна продажу); земельної ділянки за реєстраційним номером 1029, площею 0,1000 га, кадастровий НОМЕР_2. розташована за адресою АДРЕСА_5 - 237150,00 грн. (ціна продажу).

Частинами 1, 2, 3 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. При цьому продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на зборах кредиторів підприємця ОСОБА_5 обрано комітет кредиторів боржника у складі двох кредиторів - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Банк Національний кредит".

На засіданні комітету кредиторів, заслухавши представника ПАТ "Банк Національний Кредит" вирішено встановити інший, ніж передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , порядок продажу майна боржника, що знаходиться в заставі у ПАТ "Банк Національний Кредит" згідно з іпотечними договорами від 10.12.2007, 20.12.2007 р., 02.04.2008 р., 20.03.2008 р.; затвердити результат оцінки майна банкрута, що проведені ТОВ "Українська комерційна власність"; погодити укладення підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу майна, що знаходиться в заставі ПАТ "Банк Національний кредит"

Вбачається, що дана справа про банкрутство порушена щодо суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина і провадження у справі здійснюється із застосуванням особливостей, встановлених ст.ст. 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень ст. ст. 16, 47- 49 Закону створення комітету кредиторів у процедурі банкрутства боржника суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина не є обов'язковим, оскільки формування та створення комітету кредиторів, як органу, що представляє інтереси всіх кредиторів у справі про банкрутство, здійснюється на стадії розпорядження майном, яка в процедурі банкрутства боржника суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, відсутня.

Разом з тим кредитори боржника не позбавлені можливості провести такі збори та за власною ініціативою сформувати комітет кредиторів, як орган колективного представництва інтересів кредиторів у справі про банкрутство, оскільки, саме комітет кредиторів, а не окремі кредитори, наділений повноваженнями щодо контролю за діями ліквідатора, у тому числі при реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі.

Враховуючи відсутність законодавчої заборони на створення комітету кредиторів при здійсненні провадження у справі про банкрутство за ст. ст. 47-49 Закону, колегія суддів касаційної інстанції критично ставиться до висновку судів попередніх інстанцій про те, що у даному випадку, не передбачено створення комітету кредиторів.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , продаж майна банкрута має здійснюватися виключно на конкурентних засадах.

Така форма більш ефективна та надає можливість ліквідатору продати майно за більш високою ціною, ніж при реалізації майна шляхом укладення договору безпосередньо із визначеною особою.

Разом з тим, комітетом кредиторів може бути встановлений інший порядок продажу майна, тобто, не за аукціоном, а за конкурсом, але і тоді має місце конкурентна реалізація майна.

Таким чином, рішення комітету кредиторів, яким встановлено порядок продажу майна боржника не на конкурентних засадах, суперечить вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та шкодить інтересам кредиторів.

Отже, у даному випадку ліквідатор банкрута Войтанович О.Й. не забезпечив продаж майна банкрута на конкурентній основі та здійснив його реалізацію шляхом укладання прямих договорів купівлі-продажу з одним конкретним покупцем, що суперечить вимогам Закону та є підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.

У ч. 7 ст. 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, передбачено, що у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди.

У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором; кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до квитанції № 1034733 від 26.12.2012 ОСОБА_5 в особі ліквідатора Войтановича О.Й. здійснено погашення заборгованості згідно кредитного договору № 88ф/2007/02-733/2-1 від 10.12.2007, отримувачем коштів є ОСОБА_17 (а.с.110, т.7).

При цьому, як встановлено у оскаржуваних судових актах, рішення господарського суду щодо здійснення розподілу коштів боржника не приймалось.

У статті 203 ЦК України визначено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тощо.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зважаючи на наведені норми, колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок попередніх судових інстанцій про те, що укладення спірних договорів без оголошення про продаж майна є порушенням вимог ст. ст. 3-1, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки вищевказане нерухоме майно було продане ліквідатором Войтановичем О.Й. за прямими угодами купівлі-продажу заставного майна банку, всупереч законодавчо встановленому конкурсному порядку такого продажу, чим були порушені майнові інтереси кредиторів як учасників конкурсного провадження та відповідно є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними на підставі ч. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, доводи гр. ОСОБА_4, викладені у касаційній скарзі є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені у судах першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Відповідно до ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів, які містяться в оскаржуваних судових актах.