головуючого: Панової І.Ю., суддів: Жукової Л.В. (доповідач), Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Київської області від 29.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № Б8/180-11 господарського суду Київської області за заявою Державної податкової інспекції у м. Славутичі до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Відродження Полісся" про банкрутство за участю представників сторін: від ПАТ "Банк Форум" - Гуртового В.В., кредитора - ОСОБА_4

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/180-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Відродження Полісся".

Справа № Б8/180-11 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі № Б8/180-11 (Суддя - Лопатін А.В.) заяву гр. ОСОБА_4 від 28.07.2014 про визнання кредитором банкрута з грошовими вимогами по заробітній платі задоволено частково.

Припинено провадження щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_4 від 28.07.2014 в частині розгляду грошових вимог по заробітній платі у розмірі 58 796,80 грн.

Визнано гр. ОСОБА_4 кредитором банкрута з грошовими вимогами по заробітній платі у розмірі 89 772,22 грн.

У задоволенні решти вимог заяви гр. ОСОБА_4 від 28.07.2014 про визнання кредитором банкрута з грошовими вимогами по заробітній платі відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області у справі № Б8/180-11 від 29.07.2015 залишено без змін.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду від 06.10.2015 скасувати повністю, ухвалу господарського суду Київської області від 29.07.2015 скасувати в частині відмови суду у визнанні боргу по заробітній платі товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Відродження Полісся" перед гр. ОСОБА_4 у сумі 32 907,19 грн. та відмови у визнанні зобов'язання боржника перед працівником зі сплати страхових коштів у сумі 100157,24 грн. та прийняти нове рішення, яким: визнати вимоги ОСОБА_4 щодо заробітної плати (оплати часу простою не з вини працівника, інших компенсацій та вихідної допомоги встановлених законом) на загальну суму - 181 476,21грн, яка включає суму 32 907,19 грн.; визнати судовим рішенням фактичний розмір невиконаного банкрутом у встановленому законом порядку грошового зобов'язання страхувальника застрахованої особи зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) на загальну суму 100157,24грн., що обчислений з заробітку застрахованої особи в період з 01.08.2007 до 06.04.2012 трудових правовідносин на користь кредитора 26 ОСОБА_4; постановити окрему ухвалу за фактами порушень законодавства з боку ліквідатора банкрута ОСОБА_7, тощо.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 8, 9, 55, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 21 та 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7- 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Крім того, скаржник вказує на те, що судами були порушені норми матеріального права, а саме ст. 44, п.1 ст. 40, ст.ст. 253, 254 КЗпП України, ст. 46 Конституції України, положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Ухвалою господарського суду Київської області від 21.11.2011, за заявою ДПІ у м. Славутич порушено провадження у справі № Б8/180-11 в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( в редакції Закону, що діяла до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Київської області від 06.12.2011 року ТОВ "Фірма "Відродження Полісся" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Дорошенка Ярослава Валерійовича (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2, видана 13.04.2007 року; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2); вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.06.2013 усунуто арбітражного керуючого Дорошенка Я.В. від виконання ним обов'язків ліквідатора у справі про банкрутство № Б8/180-11 та припинено його повноваження ліквідатора у справі № Б8/180-11; призначено ліквідатором Банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_7

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі №Б8/180-11 визнано вимоги ОСОБА_4 (кредитор 26) до банкрута в сумі 58 796,80 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 80 коп.), в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено.

28.07.2014 ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області з заявою щодо уточнення кредиторських вимог.

В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилався на видану ліквідатором Банкрута довідку про доходи (заробіток) ОСОБА_4 від 20.06.2014. Відповідно до довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014, виданої ліквідатором Банкрута ОСОБА_4, загальна сума заборгованості Банкрута перед Кредитором 26 по заробітній платі, що була накопичена підприємством з 01.08.2008 по 06.04.2012 становить 181 476,21 грн. Листом від 22.07.2014 № 01-17/650 ліквідатор Банкрута ОСОБА_7 визнав загальну суму заявлених кредиторських вимог щодо заробітної плати у розмірі 181 476,21 грн. на користь Кредитора 26 у повному обсязі.

11.08.2014 гр. ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Київської області заявою про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 05.08.2013 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 року у справі № Б8/180-11 (суддя Лопатін А.В.) у задоволенні заяви про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 05.08.2013 за нововиявленими обставинами відмовлено, ухвалу господарського суду Київської області від 05.08.2013 у справі № Б8/180-11 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2014, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі № Б8/180-11, припинено провадження у справі № Б8/180-11 в частині вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся" у вигляді боргу по заробітній платі у сумі 181 476,21 грн., заявлених у заяві від 28.07.2014 б/н., у задоволенні вимоги гр. ОСОБА_4, викладеної у п. 1.2 прохальної частини заяви від 28.07.2014 року б/н, відмовлено, з огляду на те, що вимоги ОСОБА_4 до Банкрута у вигляді заборгованості по виплаті заробітної плати, заявлені останнім у заяві від 28.07.2014 року б/н, вже були предметом судового розгляду, за результатами розгляду яких ухвалою господарського суду Київської області від 05.08.2013 року у справі № Б8/180-11 визнано вимоги Кредитора 26 до банкрута в сумі 58 796,80 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 80 коп.), в задоволенні іншої частини вимог Кредитора 26, відмовлено.

У задоволенні вимог гр. ОСОБА_4 визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 ухвалу господарського суду Київської області від 08.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 у справі № Б8/180-11 у частині, що стосується грошових вимог ОСОБА_4 з боргу по заробітній платі, скасовано. Справу № Б8/180-11 у скасованій частині передано до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Щодо вимог ОСОБА_4 визнати судовим рішенням фактичний розмір грошового зобов'язання банкрута (страхувальника застрахованої особи) перед Кредитором 26 (застрахованою особою) зі сплати страхових коштів (єдиного соціального внеску) - на загальну суму 100 157,24 грн., - невиконаних банкрутом грошових зобов'язань за період з 01.08.2007 до 06.04.2012, то судова колегія касаційної інстанції у постанові від 14.04.2015 року у даній справі погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні означених вимог, оскільки, враховуючи положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280 (280-2014-п) , а також приписи ст.ст. 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", саме Пенсійний фонд України наділений правом на звернення до господарського суду з заявою з вимогами до Банкрута по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, під час даного розгляду, касаційна вимога щодо відмови у визнанні зобов'язання боржника перед працівником зі сплати страхових коштів у сумі 100157,24 грн. не розглядається, з огляду на те, що суд касаційної інстанції вже висловив свою правову позицію із даного питання у наведеній постанові від 14.04.2015 року.

Під час нового розгляду судом першої інстанції встановлено, що гр. ОСОБА_4 в обґрунтування своєї заяви посилається на видані ліквідатором банкрута довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014 року б/н за період від 23.03.2007 по 06.04.2012, про середньомісячну заробітну плату та вихідну допомогу від 20.06.2014 року б/н, які містять персоніфіковані відомості про працівника банкрута - ОСОБА_4 з використанням даних бухгалтерського обліку банкрута за весь час трудових правовідносин між заявником та банкрутом (з 23.03.2007 року по 06.04.2012 року).

Як вбачається з виданої ліквідатором банкрута довідки про доходи (заробіток) від 20.06.2014 року б/н за період від 23.03.2007 по 06.04.2012, загальна сума доходу (заробітку) за час роботи на підприємстві за винятком аліментів становить 263 968, 26 грн., заборгованості по заробітній платі перед заявником за період з 23.03.2007 по 31.12.2007 немає, загальна сума кредиторської заборгованості ТОВ фірми "Відродження Полісся" перед гр. ОСОБА_4 по заробітній платі, що була накопичена підприємством виникла за період з 01.08.2008 по 06.04.2012 та становить загалом 181 476,21 грн.

При цьому 27 044,68 грн. - це заборгованість, що виникла під час ліквідаційної процедури за період з 06.12.2011 (постанова про визнання боржника банкрутом) по 06.04.2012 (звільнення гр. ОСОБА_4.).

Задовольняючи частково заяву гр. ОСОБА_4, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, спростував доводи ліквідатора банкрута про те, що довідку про доходи (заробіток) від 20.06.2014 року б/н за період від 23.03.2007 по 06.04.2012 видано помилково та відкликано ліквідатором з огляду на відсутність будь-яких доказів, які б спростовували відомості у наведеній довідці та за відсутності іншої довідки із відповідними розрахунками поданої до суду.

Суди дійшли до висновку, що сума грошових вимог по заробітній платі за період з 01.01.2008 по 06.04.2012 у розмірі 122679,41 грн. (за виключенням суми боргу у розмірі 58796,80 грн., які визнані судом ухвалою від 05.08.2013), підлягає задоволенню в частині 88 772,22 грн.

Відхиляючи вимоги гр. ОСОБА_4 на суму 32 907,19 грн. суди послались на те, що у своїй заяві про визнання кредиторських вимог останній зазначав про виникнення цих вимог в період з 06.12.2011 по 06.04.2012, тобто після відкриття ліквідаційної процедури. На думку судів наведені вимоги не можуть бути визнані судом, оскільки у ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає будь-яких зобов'язань, які можуть бути заявлені в порядку ст. ст. 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У своїй касаційній скарзі гр. ОСОБА_4 заперечує проти таких доводів та вважає, що судами при винесенні судових рішень не взято до уваги роз'яснення, які викладено у Постанові Пленуму Верховного суду України" Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) та не враховано, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати можуть до припинення провадження у справі про банкрутство у будь-який час звернутися з кредиторськими вимогами до банкрута.

Погоджуючись із наведеними доводами гр. ОСОБА_4 та задовольняючи частково касаційну скаргу, колегія суддів Вищого господарського суду України, виходить з такого.

Як про це вже було позначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Фірма "Відродження Полісся" порушено у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

За приписами ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є, зокрема, фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Законом не встановлено строку подання заяв такими кредиторами, отже, їх може бути подано в будь-який момент під час провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

У п. 16, абз. 2 п. 50 Постанови Пленуму Верховного суду України" Про судову практику в справах про банкрутство" (v0015700-09) роз'яснено, що вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника випливають із трудових правовідносин сторін. Кредиторами за цим видом вимог є особи, з якими боржник уклав трудовий договір, а підставою для цих вимог є порушення працедавцем своїх зобов'язань за трудовим договором щодо оплати праці. Згідно зі статтею 28 Закону України від 24 березня 1995 N 108/95-ВР "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану в період, що передував банкрутству, виконуються відповідно до Закону.

Склад та розмір вимог за заробітною платою у справі про банкрутство мають визначатися відповідно до положень Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) . Вимоги за заробітною платою мають бути визначені кредиторами виключно у грошовому виразі незалежно від форми виплати заробітної плати.

Додаткові вимоги працівників боржника щодо виплати заробітної плати мають обліковуватись арбітражними керуючими залежно від її нарахування та задоволення протягом часу провадження справи про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення Славутицького міського суду Київської області від 19.11.2013 у справі № 1023/1572-12 ліквідатором банкрута гр. ОСОБА_4 видано, зокрема, довідки про доходи (заробіток) та про середньомісячну плату та вихідну допомогу від 20.06.2014 року б/н за період від 23.03.2007 по 06.04.2012.

Із цієї довідки вбачається, що загальна сума доходу (заробітку) за час роботи на підприємстві за винятком аліментів становить 263 968, 26 грн., загальна сума кредиторської заборгованості ТОВ фірми "Відродження Полісся" перед гр. ОСОБА_4 по заробітній платі, що була накопичена підприємством, що виникла за період з 01.08.2008 по 06.04.2012 становить загалом 181 476,21 грн., з урахуванням того, що 27 044,68 грн. - це заборгованість, що виникла під час ліквідаційної процедури за період з 06.12.2011 (постанова про визнання боржника банкрутом) по 06.04.2012 (звільнення гр. ОСОБА_4.).

При цьому, задовольняючи вимоги гр. ОСОБА_4 на суму 88 772,22 грн. та відхиляючи на суму 32 907,19 грн., суди жодним вином не мотивували своїх рішень та не обґрунтували походження саме таких сум та підстав їх виникнення.

Наведені вище норми та роз'яснення а також встановлені у справі обставини дають підстави зробити висновок про те, що суди попередніх інстанцій в означеній частині, в порушення ст. ст. 42, 47, 33, 43 ГПК України (1798-12) , ухилились від надання юридичної оцінки всім доводам гр. ОСОБА_4 та не врахували вищенаведене, неповно дослідили всі обставини справи стосовно заявлених гр. ОСОБА_4 грошових вимог з виплати заробітної плати, зокрема не встановили, відповідно до приписів Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) та наданих ліквідатором банкрута довідок від 20.06.2014 реальну суму заборгованості боржника перед гр. ОСОБА_4 з виплати заробітної плати та вихідної допомоги.

Згідно з приписами п. 3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 29.07.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № Б8/180-11, в частині визнання гр. ОСОБА_4 кредитором банкрута з грошовими вимогами по заробітній платі у розмірі 89 772,22 грн. та відмови у визнанні гр. ОСОБА_4 кредитором банкрута з грошовими вимогами по заробітній платі у розмірі 32 907,19 грн. (загальна сума 122 679,41 грн.) до товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Відродження Полісся", прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду належить врахувати наведене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та заперечення сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Київської області від 29.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № Б8/180-11 у частині, що стосується грошових вимог ОСОБА_4 з боргу по заробітній платі в сумі 122 679,41 грн., скасувати.