розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову за скаргою на дії Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 910/27102/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" про стягнення грошових коштів в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гацій І.І., дов. № 02-36/2078 від 03.08.2015

- відповідача: Кірюхін А.Т., дов. б/н від 04.03.2015

- ДВС: Корінна В.А., дов. № 20-22/132 від 27.04.2015

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13.11.2014 у справі № 1735/14 позов АТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Константа" задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості зі сплати процентів за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 048 від 22.06.2007, за договором кредиту за овердрафтом № 098 від 04.12.2007, генеральним договором про здійснення кредитування № 118/08 від 11.09.2008 за період з 12.08.2010 по 29.05.2012 в розмірі 20 891 460,53 грн, а також третейського збору в сумі 25 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/27102/14 задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" б/н від 04.12.2014 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, видано наказ на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13.11.2014 у справі № 1735/14.

03.07.2015 від ТОВ "Константа" до господарського суду міста Києва надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України б/н від 30.06.2015, в якій заявник просив зупинити стягнення за наказом № 910/27102/14, виданим 14.01.2015 господарським судом міста Києва, до набрання законної сили рішенням за результатами розгляду даної скарги, скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2015 ВП № 46724105 в повному обсязі, зняти арешт з частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Іда ЛТД", код ЄДРПОУ 38191253, (розмір внеску до статутного капіталу - 1 705 893,60 грн), що належить боржнику ТОВ "Константа", код ЄДРПОУ 13622097 та скасувати заборону відчуження частки в статутному капіталі ТОВ "Іда ЛТД", код ЄДРПОУ 38191253, (розмір внеску до статутного капіталу - 1 705 893,60 грн), що належить боржнику ТОВ "Константа", код ЄДРПОУ 13622097.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/27102/14 (суддя Підченко Ю.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 (у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), задоволено частково скаргу ТОВ "Константа" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України від 21.05.2015 ВП № 46724105 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у даній справі судовими актами, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 96, 149, 190 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 85, 87 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем було накладено стягнення на частку в статутному капіталі іншої юридичної особи, власником якої виступає боржник, а не на майно ТОВ "Іда ЛТД" або на корпоративні права боржника, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі № 910/27102/14 в частині задоволення скарги боржника на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 21.05.2015 у виконавчому провадженні № 46724105 та скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 у справі № 910/27102/14 в частині вирішення питання законності зазначеної постанови державного виконавця та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ТОВ "Константа" від 30.06.2015 на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімової А.Н. від 21.05.2015 у виконавчому провадженні № 46724105 відмовити в повному обсязі.

Відповідач та ДВС не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

У судовому засіданні 01.12.2015 представник ТОВ "Константа" заперечив проти касаційної скарги, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Представник ДВС у судовому засіданні 01.12.2015 підтримав касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк", вважає дії державного виконавця законними та правомірними, просив задовольнити касаційну скаргу, частково скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Константа" від 30.06.2015 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника (ч.ч. 3, 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, боржником згідно з наказом господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі № 910/27102/14, виданим на примусове виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 13.11.2014 у справі № 1735/14, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа".

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства (ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові у справі № 6-31цс14 від 17.09.2014, яка відповідно до ст. 111-28 ГПК України повинна враховуватися судами загальної юрисдикції, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Згідно зі ст. 149 Цивільного кодексу України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Отже, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення ст. 15 Цивільного кодексу України пред'явлено до суду.

Разом із тим виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства (ст. 148 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного кодексу України кредитор боржника - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, має право звернути стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами, у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредитора.

При цьому, кредитор має право вимагати виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення у товариства, учасником якого є боржник, тобто у ТОВ "Іда ЛТД", яке не є стороною виконавчого провадження № 46724105.

З огляду на викладене, оскільки законодавством передбачено особливий порядок звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці боржника - учасника товариства у статутному капіталі, а арешт майна боржника згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" накладається при зверненні стягнення на майно боржника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про недотримання державним виконавцем вимог законодавства при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2015 у виконавчому провадженні № 46724105.