Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників від позивача 1 Напханюк І. Ю., від позивача 2 Кошелєвої М.О., від відповідача Ткаченко Т. Ю., та прокурора Генеральної прокуратури України Атаєвої Ж.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі № 910/16261/15 Господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про зобов'язання звільнити приміщення

У червні 2015 року Заступник прокурора Дарницького району міста Києва (надалі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Державна адміністрація, позивач 1) та Управління освіти Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - Управління освіти, позивач 2) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (надалі - ПАТ "Укртелеком", відповідач) про зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване нежитлове приміщення СШ № 314 по вул. Княжий Затон, 7-А в м. Києві загальною площею 69,6 кв.м. балансоутримувачу, посилаючись на те, що відповідач після закінчення строку дії договору № 2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.01.2013 року та повідомлення його листом № 368 від 10.02.2015 року про припинення договору оренди та необхідність повернути орендодавцеві об'єкт оренди останній без законних підстав займає орендне приміщення та не повертає його балансоутримувачу на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідач в судове засідання до суду першої інстанції не з'явився, відзив на позов не надав, тому справа була розглянута за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., судді Михальської Ю.Б., судді Тищенко А.І.), позов задоволено повністю.

ПАТ "Укртелеком", не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, в своїй касаційній скарзі просить їх скасувати з підстав порушення норм матеріального й процесуального права (ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 3, 27 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 77, 82 ГПК України), та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора Генеральної прокуратури України, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.01.2013 року між Державною адміністрацією (далі - орендодавець), Управлінням освіти (далі - балансоутримувач) та ПАТ "Укртелеком" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2 (далі - договір), за умовами якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 7-А, СШ № 314 загальною площею 69,6 кв.м. (далі - об'єкт оренди), для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернету та інше використання нерухомого майна, на строк з 28.01.2013 року до 31.03.2015 року.

Листами № 368 від 10.02.2015 року (отриманий відповідачем 19.02.2015 року) та № 1001 від 01.04.2015 року Державна адміністрація повідомила орендаря про те, що термін дії договору закінчився, орендодавець не має наміру продовжувати орендні відносини, тому просила орендаря звільнити приміщення та передати його по акту приймання-передачі в місячний термін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач зобов'язаний повернути одержане в оренду майно, оскільки відповідно до ст.ст. 2, 3 цього Закону правовою підставою для користування комунальним майном є договір оренди, а укладений між сторонами договір оренди відповідно до ч. 2 ст. 17, абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" припинений у зв'язку з закінченням строку, на який його укладено, і відповідач не довів існування між сторонами договірних відносин щодо спірного об'єкту оренди.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права.

Твердження заявника касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 77, 82 ГПК України), оскільки справу було розглянуто господарським судом за відсутністю відповідача, якого не повідомлено належним чином про місце засідання суду, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи 14.07.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3 т. 1), яке долучено до матеріалів справи.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що судами були порушені ст.ст. ч. 2 ст. 3, ч. 6 ст. 27 Закону України "Про телекомунікації", оскільки не враховано, що телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах; органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані створювати сприятливі умови для функціонування розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та повноцінного надання телекомунікаційних послуг, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки ці норми не підтверджують наявність у оператора телекомунікацій права на користуватися комунальним майном після закінчення строку договору оренди та відсутності доказів його продовження на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, або укладання нового договору оренди. Посилання заявника касаційної скарги про здійснення орендної оплати після закінчення строку договору оренди, Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне користування орендним майном після закінчення цього строку, а відповідно до ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України та ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар повинен сплачувати плату за весь час користування майном щомісячно, якщо інші періоди сплати не встановлені договором, і відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України він звільняється від такої плати лише, якщо тимчасово позбавляється можливості користуватися орендним майном через обставини, за які він не відповідає. Отже, за відсутності чинного договору оренди сплата орендної плати за фактичне користування орендним майном не може свідчити про законність дій орендаря щодо неповернення орендодавцеві об'єкту оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року у справі № 910/16261/15 - без змін.