Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року у справі господарського суду Луганської області за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення 16 709 817,54 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Онищенко І.П., - відповідача: Вєдєрнікова О.С., Жигадло І.Б.,

У лютому 2013 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (надалі - ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот") про стягнення 16 709 817,54 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 16 709 817,54 грн. 3% річних та 68 820,00 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючого, суддів Ломовцева Н.М., Марченко О.А.) рішення місцевого господарського суду від 07.05.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року та рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позовних вимог у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення 16709817,54 грн. 3% річних, нарахованих позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за період з 27.04.2011 року по 06.02.2013 року у зв"язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов"язань за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011 року в частині оплати вартості отриманого за цим договором природного газу.

Поряд з цим питання щодо наявності у ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" заборгованості (її розмір) за поставлений у січні-березні 2011 року природний газ перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є предметом спору у справі № 9/5014/969/2012(5/65/2011).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за період з 27.04.2011 року по 06.02.2013 року у зв"язку з простроченням виконання відповідачем своїх грошових зобов"язань за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011 року щодо оплати отриманого від позивача у січні-березні 2011 року природного газу суди виходили з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки передчасними та такими, що зроблені без урахування всіх обставин справи.

Так, колегія суддів відзначає, що при вирішенні питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, суду належним чином слід було встановити наявність прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. У разі наявності прострочення, встановити розмір простроченого грошового зобов"язання та період такого прострочення, адже ці обставини істотно впливають на правильність вирішення спору.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір про стягнення 3% річних за порушення грошового зобов"язання не звернули увагу про те, що між тими ж сторонами існує спір про стягнення заборгованості за отриманий відповідачем у даній справі природний газ у січні-березні 2011 року, з якого вбачається, що між сторонами існує спір і по об"ємам отриманого газу у цей період, і по його вартості. Вказані вимоги є предметом розгляду у справі № 9/5014/969/12 (5/65/2011). Крім того, предметом розгляду у справі № 9/5014/969/12 (5/65/2011) є вимоги про стягнення з ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" пені, інфляційних та 3% річних, нарахованих за прострочення грошового зобов"язання щодо сплати вартості отриманого у січні-березні 2011 року природного газу.

Врахування обставин, які є предметом розгляду у справі № 9/5014/969/12 (5/65/2011), з урахуванням ст. 35 ГПК України, має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Крім того, у справі № 9/5014/969/12 (5/65/2011) було встановлено, що між сторонами укладено мирову угоду щодо основного боргу за договором поставки природного газу № 06/11-48 від 28.01.2011 року у розмірі 313023445,02 грн., на наявність мирової угоди між сторонами наголошує також ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" у поданій касаційній скарзі.

В той же час, вказана мирова угода, не була предметом дослідження при вирішенні даної справи, судами не надавалась оцінка умовам вказаної угоди, не досліджувалось питання, чи укладеною між сторонами угодою було врегульовано питання відповідальності за порушення грошового зобов"язання, чи залишились між сторонами після підписання вказаної угоди додаткові претензії.

Врахування та дослідження вказаних вище обставин має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року та рішення господарського суду Луганської області від 07.05.2013 року у справі № 913/498/13-г скасувати.