головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Данилова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Данілова Л.В., дов. № 01-36/44 від 30.03.2015р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. у справі господарського суду № 916/3802/14 Одеської області за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Малого підприємства "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про виселення

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.03.2015 р. у справі № 916/3802/14 позовні вимоги - задоволено. Виселено Мале підприємство "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 201,4 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. у справі № 916/3802/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.10.2015 р. № 03-05/1643 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі № 916/3802/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою від 13.10.2015 р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.10.2015 р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжено строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. № 03-05/2005 у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 916/3802/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова Т.Б., Рогач Л.І.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.11.2015 р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.08.1999 р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) та Малим підприємством "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення № 63-Ц1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 201,4 кв.м, першого поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 1, з метою розміщення закладу громадського харчування зі строком дії до 13.08.2014 р.

Відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" (v0012600-13) зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на те, що позивач скористався наданим йому чинним законодавством правом відмовитись від пролонгації договору оренди до закінчення строку його дії та повідомив про це орендаря (що підтверджується листами від 02.07.2014 р. № 01-13/4810 та від 27.07.2014 р. № 01-13/5425), дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що договір оренди від 13.08.1999 р. № 63-Ц1 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи судове рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів як власника майна, посилаючись при цьому на низку судових рішень судів адміністративної юрисдикції у справі № 2-а-412/10/1522, відповідно до яких скасовано свідоцтво про право власності Одеської міської ради на об'єкти культурної спадщини, до переліку яких увійшов об'єкт оренди.

Водночас, апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.06.2015 р. № 39839521, власником нежилих приміщень першого поверху № 504 загальною площею 189,6 кв.м. по вул. Катерининській, 1 є територіальна громада м.Одеси, в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 08.11.2004 р. САА430625.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Факт скасування запису в Державному реєстрі прав щодо права власності Одеської міської ради на спірні об'єкти апеляційним господарським судом не встановлено. Відомості, які містяться в Державному реєстрі є достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів як власника майна є передчасним.

Отже, місцевий господарський суд, встановивши факт припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 63-Ц1 від 13.08.1999 р., неповернення відповідачем орендованого приміщення та відсутність правових підстав на зайняття останнім цього приміщення, на відміну від апеляційної інстанції, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначає, що позивач, як правонаступник орендодавця за договором оренди нежитлового приміщення № 63-Ц1 від 13.08.1999 р., скористався своїм правом та звернувся до суду з відповідною позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 111-7 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. у справі № 916/3802/14 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015 р. у справі № 916/3802/14 - залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. у справі № 916/3802/14 - скасувати.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.03.2015 р. у справі № 916/3802/14 - залишити без змін.

Стягнути з Малого підприємства "КАРТОПЛЯНИКИ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 1, код ЄДРПОУ 13877130) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) - 852,60 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.