головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Данилова Т.Б., Рогач Л.І. за участю представників: від позивача: Сорока В.Г., дов. № 4-1 від 12.01.2015 р.; від відповідача: не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської обласної спілки споживчих товариств на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. у справі господарського суду № 903/405/15 Волинської області за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств до Луцької міської ради про визнання договорів оренди поновленими та зобов'язання вчинити дії

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.05.2015 р. у справі № 903/405/15 задоволено позовні вимоги. Визнано поновленим укладений між Луцькою міською радою та Волинською спілкою споживчих товариств договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040907700397 від 17.07.2009 р.) площею 22125 кв.м. по вул.Глушець, 1 в м.Луцьку (кадастровий номер 0710100000:11050:0006) на той самий строк і на тих самих умовах. Визнано поновленим укладений між Луцькою міською радою та Волинською спілкою споживчих товариств договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040907700398 від 17.07.2009 р.) площею 5094 кв.м. по вул.Глушець, 1 в м.Луцьку (кадастровий номер 0710100000:11050:0005) на той самий строк і на тих самих умовах. Зобов'язано уповноваженого керівника Луцької міської ради укласти додаткову угоду про поновлення укладеного між Луцькою міською радою та Волинською спілкою споживчих товариств договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040907700397 від 17.07.2009 р.) площею 22125 кв.м. по вул.Глушець, 1 в м.Луцьку (кадастровий номер 0710100000:11050:0006) на той самий строк і на тих самих умовах, без прийняття сесією Луцької міської ради рішення про поновлення договору оренди землі. Зобов'язано уповноваженого керівника Луцької міської ради укласти додаткову угоду про поновлення укладеного між Луцькою міською радою та Волинською спілкою споживчих товариств договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого у Державному реєстрі земель за № 040907700398 від 17.07.2009 р.) площею 5094 кв.м. по вул.Глушець, 1 в м.Луцьку (кадастровий номер 0710100000:11050:0005) на той самий строк і на тих самих умовах, без прийняття сесією Луцької міської ради рішення про поновлення договору оренди землі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. у справі № 903/405/15 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Волинська обласна спілка споживчих товариств, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 20.10.2015 р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.11.2015 р. № 03-05/2007 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. у відрядженні, для розгляду касаційної скарги у справі № 903/405/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова Т.Б., Рогач Л.І.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях до неї відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 17.11.2015 р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Волинської обласної спілки споживчих товариств підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Луцької міської ради № 33/29 від 26.12.2008 р. між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств укладені договори оренди землі від 18.02.2009 р. площами 22125 кв.м. та 5094 кв.м. для обслуговування ринку "Центральний", що знаходиться в м. Луцьку, вул. Глушець, 1 (кадастрові номери 110500006, 110500005).

Відповідно до п. 8 договорів від 18.02.2009 р. останні укладені терміном до 31.12.2009 р. Після закінчення дії договорів орендар, має переважне право на поновлення договорів. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір його продовження не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів.

Вищезазначені земельні ділянки були передані орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 17.07.2009 р.

Також господарськими судами встановлено, що 16.10.2009р. між цими ж сторонами на підставі рішення Луцької міської ради № 45/62 від 02.09.2009 р. "Про продовження договорів оренди земельних ділянок на новий термін Волинській обласній спілці споживчих товариств для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець, 1" укладені додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, якими п. 8 договорів оренди викладено у такій редакції: "договір укладено до 31.12.2014 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію".

Судами встановлено, що 26.11.2014 р. позивач звертався до Луцької міської ради з листами-повідомленнями № 320/1 та № 319/1 щодо поновлення договорів оренди землі, на що отримана відповідь № 1.1-11/6915 від 16.12.2014 р. про необхідність надання в дозвільний центр департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" Луцької міської ради пакету документів по кожній земельній ділянці окремо, які були направлені позивачем листом від 26.12.2014 р. № 354/1.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчить про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 25.02.2015 р. на 71-й сесії Луцької міської ради були прийняті рішення № 71/1 "Про поновлення договору оренди землі Волинській обласній спілці споживчих товариств для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець,1 (площею 2,2125 га)" та № 71/2 "Про поновлення договору оренди землі Волинській обласній спілці споживчих товариств для обслуговування ринку "Центральний" на вул. Глушець,1 (площею 0,5904 га)", якими термін дії договорів оренди земельних ділянок продовжено строком на 2 роки та зобов'язано, зокрема, Волинську обласну спілку споживчих товариств укласти з міською радою додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі.

В додаткових поясненнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що на виконання вищезазначених рішень міської ради від 25.02.2015 р. № 71/1 та № 71/2 між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди від 20.08.2015 р. про поновлення договорів оренди землі терміном на два роки, додавши при цьому відповідні копії цих матеріалів, яким в силу приписів ч. 2 ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не має повноважень надавати оцінку.

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р. (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.

Ці питання потребують дослідження та з'ясування в повному обсязі з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи у відповідності до приписів чинного законодавства та норм процесуального права.

Пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111-7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, з'ясувати обсяг позовних вимог, надати правову оцінку співвідношенню підстав позову з предметом позову, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.