головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Корнілової Ж.О., за участю представників: позивача - Самокиша В.Ю., відповідача ТОВ "Торг-Строй Компанія"- не з'явились, - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 у справі № 908/1766/15-г за позовом ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до за участю ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" ТОВ "Торг-Строй Компанія" про зобов'язання повернути предмет лізингу

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2015 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння відповідача екскаватор-планувальник ЕО-43212 та зобов'язано останнього передати позивачу спірне майно.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.2015 (судді: Скакун О.А., Ломовцева Н.В., Колядко Т.М.) рішення змінено шляхом зобов'язання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" повернути протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" майно (екскаватор-планувальник ЕО-43212). В решті рішення залишено без змін.

ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 252, 397, 400, 763, 764, 1212 ЦК України, ст.ст. 1, 6, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на наявність у нього правових підстав для володіння та користування предметом лізингу з огляду на продовження дії договору лізингу у зв'язку з фактичною сплатою ним вартості лізингового майна та відсутністю його передачі лізингодавцем у власність лізингоодержувача. Крім цього, заявник стверджує, що продовження користування предметом лізингу після закінчення строку лізингу свідчить про чинність договору лізингу. Також скаржник наголошує на неможливості виконання оскаржуваного рішення у зв'язку з протиправним утриманням майна ТОВ "Торг-строй компанія" на території м.Донецька, тобто в зоні проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2007 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L520-04/07 (далі - договір), згідно з п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Специфікацією до договору від 16.04.2007 предмет лізингу визначений як екскаватор-планувальник ЕО-43212.

Пунктом 1.2 загальних умов фінансового лізингу сторони передбачили, що приймання та передача предмета лізингу оформлюється актом приймання-передачі за формою, наведеною у додатку № 3 до договору.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року. Угодою про внесення змін до договору від 04.05.2011 сторони погодили нову редакцію графіку платежів, відповідно до якої строк лізингу за договором становить період часу з липня 2007 року до червня 2012 року (п.1.2. договору).

На виконання умов договору позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 07.07.2007.

28.02.2014 р. сторонами була укладена додаткова угода до договору, в якій погоджено, що підписанням зазначеної угоди лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити її у розмірі та у строк, визначений сторонами. Крім того, п.1.3 цієї угоди передбачено, що виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором є відстроченими з дати її укладання і повинні бути виконані не пізніше 31.05.2014 р.

У відповідності до п.8.2.1 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Судами передніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано неповернення лізингодавцю предмета лізингу після 31.05.2014 року. Крім того, предмет лізингу не був викуплений лізингоодержувачем.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення позивачу (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") предмета лізингу, а саме екскаватора-планувальника ЕО-43212.

Колегія також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про зобов'язання лізингоодержувача повернути лізингодавцю предмет лізингу (постанови ВГСУ від 22.09.2015 у справі № 908/592/15-г, від 30.09.2015 у справі № 908/599/15-г, від 07.10.2015 у справі № 908/598/15-г, від 08.10.2015 у справі № 908/577/15-г, від 15.10.2015 у справі № 908/579/15-г).

Разом з тим, колегія зазначає, що відсутність визначеної змістом п.п.9.1,9.2 Загальних умов підстави для набуття відповідачем права власності на предмет лізингу усуває потребу в дослідженні обставин виконання (невиконання) грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу в контексті предмету доказування у даному спорі.

Касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання скаржника на продовження користування предметом лізингу після закінчення строку лізингу, що, на його думку, в силу вимог ст. 764 ЦК України свідчить про чинність договору лізингу, оскільки загальні положення ст. 764 ЦК України (Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму) не підлягають застосуванню до договірних відносин фінансового лізингу, які регулюються Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) як спеціальним законом.

Також колегія не приймає безпредметні твердження заявника про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 387, 400, 1212 ЦК України з тих мотивів, що апеляційний суд, врахувавши договірний (зобов'язальний) характер правовідносин щодо передання спірного майна у користування на умовах лізингу, цілком правомірно застосував спосіб захисту прав лізингодавця, який випливає з п.7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Колегія суддів не може прийняти до уваги поданий скаржником в суді касаційної інстанції новий доказ (сертифікат Торгово-промислової палати України від 21.05.2015 № 4294 про форс-мажорні обставини) з огляду на те, що в силу вимог ч.2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на неможливість фізичної передачі майна, яким на даний час нібито фактично користується стороння особа (ТОВ "Торг-Строй Компанія"), оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, порушені відповідачем з цього приводу питання мають вирішуватися на стадії виконавчого провадження у справі, а не під час ухвалення судового рішення. Тобто вказана заявником обставина, якщо вона дійсно має місце, жодним чином не впливає на зобов'язальний характер правовідносин сторін, що виникли в рамках договору фінансового лізингу, зокрема, в частині застосування судами правових наслідків припинення цього договору, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".