головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддів Іванової Л.Б. Кочерової Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення від та на постанову від господарського суду Житомирської області 23.06.2015 Рівненського апеляційного господарського суду 09.09.2015 у справі господарського суду № 906/635/15 Житомирської області за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення 323 293,00 грн. за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.06.2015 у справі № 906/635/15 (суддя Вельмакіна Т.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 (головуючий суддя Сініцина Л.М., судді Бучинська Г.Б., Розізнана І.В.), частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 (позивач), присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" (відповідач) на користь позивача 94 261,19 грн. інфляційних, 6 661,98 грн. 3 % річних. Відмовлено у стягненні 190 808,81 грн. інфляційних та 117,02 грн. 3 % річних, стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету 2 018,46 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.06.2015, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 906/635/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів Вищого господарського суду України залишено без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.03.2003 ОСОБА_4 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" із нотаріально посвідченої заявою, в якій просила вивести її зі складу учасників товариства та виділити належну їй частину майна повністю у натуральній формі. 26.03.2003 на загальних зборах учасників товариства вирішено задовольнити вказану заяву.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.12.2013 у справі № 2/739, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2014, частково задоволено позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення вартості частки в майні товариства та частини прибутку, про спонукання до укладення угоди, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 27.03.2007. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" на користь ОСОБА_4 268 920,00 грн. - вартості частки в майні товариства, 390 660,00 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по вересень 2013 року та 7 360,00 грн. - витрат на оплату експертизи; відмовлено в позові про визнання недійсним рішення загальних зборів та про спонукання до укладення угоди.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що зобов'язання у ТОВ "Замкове" сплатити ОСОБА_4 вартість її частки в майні товариства в сумі 268 920 грн. виникло з 19.03.2003 та мало бути виконаним не пізніше 18.03.2004.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.08.2014 у справі № 906/706/14, частково задоволено позов ОСОБА_4, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" на користь позивача 60 110,42 грн. 3 % - річних та 50 082,66 грн. - інфляційних втрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2015, змінено рішення господарського суду Житомирської області від 21.08.2014 у справі № 906/706/14, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" на користь ОСОБА_4 22 939,80 грн. - 3 % річних за період з 27.05.2011 по 27.05.2014 та 20 419,36 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по квітень 2014.

Як вбачається з вищенаведених судових актів, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в частині стягнення інфляційних втрат за період з квітня 2004 року по квітень 2014 року і річних за період з 19.03.2004 по 27.05.2014; 3 % річних стягнуто за період з 27.05.2011 до 27.05.2014, а інфляційні втрати - за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року. У стягненні річних за період з 19.03.2004 по 26.05.2011 відмовлено, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, крім того у стягненні річних та інфляційних відмовлено і у зв'язку з безпідставним їх нарахуванням на суму невиконаного грошового зобов'язання з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2004 року.

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Замкове" про стягнення, з урахуванням уточнення позовних вимог, 285 070,00 грн. інфляційні втрати, 6 779,00 грн. 3 % річних.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу.

З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

У даній справі позивачем нараховано інфляційні втрати за період з травня 2014 по березень 2015 року, а річні - за період з 27.05.2014 по 31.05.2015.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Судами попередній інстанцій при здійсненні перерахунку сум інфляційних та 3% річних правомірно зазначено, що позивачем при обрахунку суми інфляційних необґрунтовано взято сукупний індекс інфляції, розрахований за період з квітня 2004 по березень 2015, у той час як потрібно застосовувати індекс інфляції, який діяв у період, за який здійснювалися нарахування.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Судами правильно здійснено перерахунок суми інфляційних та 3% річних.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.