Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року у справі господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна Паливна Компанія" про стягнення 45500, 03 грн., та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна Паливна Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" про стягнення 6490, 68 грн., в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Мікульський К.В., - відповідача: Григоренко О.С.,

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" (далі - ТОВ Виробниче підприємство "Центр") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічна Паливна Компанія" (далі - ТОВ "Технологічна Паливна Компанія") про стягнення 43072,45 грн. передоплати, 4772,52 грн. інфляційних втрат та 355,06 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов"язань з повернення позивачу передоплати вартості нафтопродуктів, на суму яких не була здійснена поставка товару за договором від 24.03.2014 року. На вказану суму неповернутої передоплати позивачем нараховано на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

У травні 2015 року ТОВ "Технологічна Паливна Компанія" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ Виробниче підприємство "Центр" про стягнення 4046,55 грн. пені, 641,07 грн. 3% річних та 1803,06 грн. інфляційних втрат.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару за договором у строки, передбачені цим договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2015 року зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Виробниче підприємство "Центр" на користь ТОВ "Технологічна Паливна Компанія" 641,07 грн. 3% річних, 1803,06 грн. інфляційних втрат та 687,97 грн. судового збору. В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року (колегія суддів у складі: Пашкіної С.А. - головуючого, суддів: Сітайло Л.Г., Чорної Л.В.) рішення місцевого господарського суду від 17.06.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні первісного позову, ТОВ Виробниче підприємство "Центр" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2014 року між ТОВ"Технологічна паливна компанія" (постачальником) та ТОВ "Виробниче підприємство "Центр" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 117, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.1.2 договору, номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 ГК України та складають невід'ємну частину цього договору.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору, покупець зобов"язується оплатити повну вартість (в розмірі 100% товару), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 10 робочих днів, з дати здійснення поставки товару.

Відповідно до п.3.7 договору, грошові кошти, які отримані від покупця в рамках цього договору, першочергово направляються на погашення заборгованості (у випадку наявності такої) та оплату штрафних санкцій, які застосовуються до покупця, залишок направляється на оплату товару.

Пунктом 3.8 договору сторони погодили, що у випадку проведення покупцем оплати, яка перевищує визначений між сторонами об"єм партії товару, сплачені надлишкові кошти зараховуються як передоплата майбутніх поставок в рамках цього договору. При цьому з постачальника не стягуються будь-які проценти за користування грошовими коштами, які отримані в якості передоплати.

Договір діє з дати його укладення та до 31.12.2015 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору відповідачем за первісним позовом протягом березня-серпня 2014 року було здійснено позивачу за первісним позовом поставку нафтопродуктів на загальну суму 788724,66 грн., що підтверджується видатковими накладними.

В свою чергу, позивач за первісним позовом з порушенням п. 3.2 договору оплатив вартість отриманого за видатковими накладними товар на загальну суму 901097,11 грн., з яких відповідачем за первісним позовом 19.11.2014 року та 21.11.2014 року повернуто 72000,00 грн. передплати. Таким чином, сума передплати позивача за первісним позовом за товар по договору становить 40372,45 грн., що не заперечується сторонами і яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 670, 625 ЦК України.

Приписами 265 Господарського кодексу України (436-15) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статей, а також те, що сторони укладаючи договір поставки від 24.03.2014 року в п.1.2, 3.1, 3.2, 3.7, 3.8 договору погодили кількість товару, обумовили строки оплати отриманого товару та наслідки сплати покупцем коштів, розмір який перевищує погоджений між сторонами об"єм партії товару (об"єм узгоджується сторонами по кожній видатковій накладній) і те, що постачальником належним чином виконано поставку товару в повному об"ємі, не менше ніж визначено у конкретній видатковій накладній, то колегія суддів з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526, 627, 670 ЦК України погоджується з висновками попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Доводи скаржника, що здійснення зарахування дійсних вимог позивача в рахунок майбутніх зустрічних вимог відповідача, які на даний час відсутні є неправомірним не беруться судом до уваги, оскільки такі доводи суперечать на висновкам попередніх судових інстанцій.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зобов"язання сторін за договором не припинені, договір не розірваний та строк дії договору не закінчився. Повернення постачальником 72000,00 грн. передплати позивачу на його вимогу не свідчить про внесення сторонами змін в п.3.8 договору і не може бути підставою для їх повернення з посиланням на ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, повноваження касаційної інстанції та межі касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування.