ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Кодимської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 707 від 26.11.2007 р. в розмірі 312156,44 грн., яка складається з: 16416,37грн. прострочена заборгованість за кредитом, 110627,38 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 185112,69грн. заборгованість з пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09 липня 2015 року (судді Погребна К.Ф., Рога Н.В., Горячук Н.О.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року (судді Величко Т.А., Богатир К.В., Бєляновський В.В.) у справі № 916/844/15-г у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 09 липня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 серпня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 листопада 2003 року між ПриватБанком та Товариством з обмеженою відповідальністю "36,6" було укладено кредитний договір № 707, відповідно до умов п. 1.1. якого Банк зобов'язався надати Позичальнику в строк до 26 листопада 2004 року кредит у вигляді поновленої кредитної лінії з загальним лімітом в сумі 137000 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди, а також пені у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань в строки та в розмірі, що передбачені п.п. 1.3., 2.2.2., 2.2.3., 5.1. цього договору.

Пунктом 6.1 Кредитного договору № 707 від 26 листопада 2003 року передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

30 квітня 2009 року Загальними зборами акціонерів ПриватБанку було прийнято рішення про зміну Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та 17 липня 2009 року було проведено відповідну реєстрацію змін.

Позивач на виконання умов кредитного договору свої зобов'язання виконав, надавши кредитні кошти Позичальнику.

Проте, Позичальник повернення грошових коштів, наданих у кредит, та відсотків за їх користування у відповідності до вимог Кредитного договору не здійснив, чим порушив порядок виконання покладених на нього зобов'язань.

Внаслідок зазначених дій Позичальника за кредитним договором за період з 27 листопада 2003 року по 21 січня 2015 року виникла заборгованість, що не була погашена у встановлені кредитним договором строки, тобто прострочена заборгованість, в розмірі 312156,44 грн., і складається з наступного:

- прострочена заборгованість за кредитом - 16416,37 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками - 110 627,38 грн.;

- заборгованість з пені - 185112,69 грн.;

19 березня 2004 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 707 між, Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Кодимською районною державною адміністрацією був укладений договір поруки № 707/Р/З.

Відповідно до п. 1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 707 від 26 листопада 2003 року в обсязі основного боргу, відсотків, штрафів, пені.

Відповідний договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняється в порядку передбаченому ст. 194 ЦК України.

22 січня 2015 року Позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 312156,44 грн., зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що підтвердженням кредитних правовідносин також є рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 лютого 2012 року № 22ц/1590/25/2012, яким встановлено отримання ТОВ "36,6" кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії у розмірі 137 000 грн., яке до теперішнього часу не виконано.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з відповідним позовом до суду про стягнення з Кодимської районної державної адміністрації Одеської області як поручителя за кредитним договором № 707 від 26 листопада 2003 року заборгованості за цим договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПриватБанком та Товариством з обмеженою відповідальністю "36,6" було укладено кредитний договір № 707.

Відповідно до умов п. 1.1. договору Банк зобов'язався надати Позичальнику в строк до 26 листопада 2004 року кредит у вигляді поновленої кредитної лінії з загальним лімітом в сумі 137000 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісійної винагороди, а також пені у випадку неналежного виконання своїх зобов'язань в строки та в розмірі, що передбачені п. п. 1.3., 2.2.2., 22.3., 5.1. цього договору.

У забезпечення виконання зобов'язань за договором № 707 від 26 листопада 2004 року, 19 березня 2004 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Кодимською районною державною адміністрацією був укладений договір поруки № 707/Р/З., згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 707 від 26 листопада 2003 року в обсязі основного боргу, відсотків, штрафів, пені.

Порука за своєю правовою природою є видом забезпечення виконання зобов'язання (частина 1 статті 546, частина 2 статті 553 ЦК України).

Порукою забезпечується виконання позичальником свого зобов'язання за кредитним договором (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Так, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

При цьому, хоча порука і є похідним зобов'язанням, законом передбачені підстави її припинення як пов'язані з припиненням основного зобов'язання, так і з інших підстав, не похідних від основного зобов'язання, але пов'язаних з ним (відмова або прострочення кредитора, переведення боргу тощо).

Пунктом 6 договору поруки передбачено, що відповідний договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняється в порядку передбаченому ст. 194 ЦК Української РСР.

Статтею 194 ЦК Української РСР (редакція від 18.07.1963 р. № 1540-VI) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.

За приписами частини 4 ст. 559 ЦК України (редакція від 16.01.2003 р. № 435-IV на момент укладання договору поруки), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За приписами статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Згідно з частиною 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності врегульовано частиною четвертою статті 559 ЦК України, якою передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя. (постанова судової палати у цивільних Верховного суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53це14).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на наведене, для визначення строку дії Договору поруки підлягають застосуванню норми частини 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Верховний Суд України у постанові від 23 травня 2012 року у справі № 6-33цс12 зазначив, за змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України). Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічної правової позиції щодо припинення поруки та застосування статті 251 та частини 4 статті 559 ЦК України Верховний Суд України також притримується в своїх постановах від 18 липня 2012 року № 6-78цс12 та від 21 травня 2012 року № 6-48цс11.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, оскільки зазначення в п. 6 Договору поруки про його дію відповідно до вимог ст. 194 ЦК (ст. 559 ЦК редакція на момент укладання), то позивач у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України мав звернутися до відповідача як поручителя з вимогою про виконання його зобов'язань за Договором поруки не пізніше ніж протягом 6 місяців після того, як позичальник прострочив виконання основного зобов'язання на користь позивача.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що оскільки пунктом 1.3 кредитного договору № 707 від 26 листопада 2003 року, визначено термін виконання основного зобов'язання, а саме термін повернення кредиту як 26 листопада 2004 року, а позивач звернуся до відповідача як до поручителя з вимогою про сплату заборгованості лише 21 травня 2015 року (претензія від 21 травня 2015 року), тобто зі значним пропуском шестимісячного строку, тобто після дати дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, тому порука відповідача за Договором поруки від 19 березня 2004 року за № 707/р/3 припинилася до надсилання йому вимоги позивача 21 травня 2015 року і є припиненою на момент вирішення цієї справи, що є підставою для відмови в позові.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.