Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Вугілля України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 липня 2015 року

у справі № 5015/6311/11

господарського суду Львівської області

за заявою Державного підприємства "Вугілля України" про зміну порядку та способу виконання рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

про стягнення 36375353,68 грн.

за участю представників

позивача Прутас В.О.

відповідача Лозовицький М.С.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04 червня 2015 року (суддя Петрашко М.М.) залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 13 липня 2015 року (судді Якімець Г.Г., Бойко С.М., Юрченко Я.О.) відмовлено у задоволенні заяви ДП "Вугілля України" про зміну порядку та способу виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 04 червня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 13 липня 2015 року скасувати та задовольнити заяву скаржника про зміну порядку та способу виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11 у повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 липня 2012 року господарським судом Львівської області на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 14 червня 2012 року у справі № 5015/6311/11 видано судовий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Західенерго" на користь Державного підприємства "Вугілля України" 35655054,80 грн., з яких: 35201477,23 грн. - основного боргу та 453577,57 грн. - 3% річних, з розстрочкою виконання рішення суду рівними частинами щомісячно строком на 20 років (240 місяців), а саме: по 148562,72 грн. - перші 239 місяців та 148564,72 грн. - останній місяць.

Державне підприємство "Вугілля України" (позивач) звернулось до господарського суду Львівської області із заявою про зміну порядку виконання рішення (вих.№ 0853/06 від 15 травня 2015 року), в якій просить суд змінити порядок виконання рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11, шляхом розстрочення виконання зазначеного рішення на два місяці: у травні 2015 року - 15305325 грн. та у червні 2015 року - 15305326,75 грн.

Згідно з ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) ).

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Пунктом 7.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з тим, господарський суд не має права самостійно скасувати надану ним відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, в тому числі й з тих мотивів, що такі умови не виконуються відповідачем (п.7.8 зазначеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Заява позивача про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11 мотивована зокрема, тим, що фінансове становище позивача на даний час змінилося. Так, відповідно до консолідованого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2015 року заявник має чистий фінансовий результат (збиток) у розмірі 437054000 грн., а відповідно до розділу III консолідованого балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 31 березня 2015 року ДП "Вугілля України" має поточні зобов'язання у розмірі 4381405000 грн. Крім того, заявник зазначає, що заборгованість ПАТ "ДТЕК Західенерго" перед ДП "Вугілля України" спричинила негативні фінансові наслідки, в тому числі і збитки, які на сьогодні покладені на стягувача, відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 17/301, яким вирішено стягнути з ДП "Вугілля України" на користь ДП "Донецька залізниця" борг у розмірі 597515190,82 грн. Поряд з тим, позивач т -посилається на включення боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що стало підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 5015/6311/11 від 31 липня 2012 року на підставі п.15 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Крім того, наголошує, що боржник припинив перераховувати суму щомісячного платежу з листопада 2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що заявником не подано документальних обґрунтувань в підтвердження виняткових обставин для вмотивованої зміни порядку виконання рішення в розумінні приписів ст. 121 ГПК України, заявником не обґрунтовано вимог, заявлених щодо зміни порядку виконання рішення та не подано доказів в підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу ст. 121 ГПК України вбачається, що задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (надзвичайні події, стихійне лихо, тощо).

Слід зазначити, що наведені у заяві про зміну способу виконання рішення обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення на умовах, які встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11, а обставини, з урахуванням яких вказаним рішенням розстрочено його виконання на 240 місяців, на даний момент не відпали, позивачем не подано доказів, які б свідчили про можливість виконання боржником рішення протягом двох місяців.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про зміну порядку виконання рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11 в частині зміни строку розстрочення, суди попередніх інстанцій розглядали обставини, які свідчать про матеріальні інтереси обох сторін та їх фінансовий стан та одночасно врахували неможливість сплати суму боргу із двомісячною розстрочкою, що призведене до неможливості виконання рішення в цілому.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що включення ПАТ "ДТЕК Західенерго" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу на підставі ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) не може слугувати підставою для зміни порядку та способу виконання рішення, шляхом розстрочення його виконання на 2 місяці.

Судом також встановлено, що Кабінетом Міністрів України за ПАТ "ДТЕК Західенерго" визначено особливе мобілізаційне завдання щодо виробництва електричної енергії для забезпечення функціонування національної економіки у обсязі 16 млрд/кВ/год, а також виконання робіт з технічного прикриття для забезпечення функціонування національної економіки у особливий період у обсязі 84,360 млн. грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те що наведені позивачем обставини не підтверджують неможливість виконання рішення господарського суду Львівської області від 27 лютого 2012 року у справі № 5015/6311/11 раніше встановленим способом та вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ДП "Вугілля України".

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 13 липня 2015 року зі справи № 5015/6311/11 залишити без змін.