Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача -Дюговський О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" (далі - ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром") на ухвалу та постанову господарського суду Львівської області від 27.05.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 914/1387/15 за заявою ТОВ "Транс-Сервіс-1" до ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" про видачу наказу про примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація"

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2015 (суддя Пазичев В.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (судді: Гриців В.М., Давид Л.Л., Юрченко Я.О.), задоволено заяву ТОВ "Транс-Сервіс-1" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15 про стягнення з ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" 768159 грн. основного боргу, 98417,22 грн. пені, 159942,03 грн. інфляційних втрат та 10% річних у сумі 38519,88 грн.

ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та постанову скасувати повністю, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Транс-Сервіс-1" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15 та визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Львівської області на примусове виконання вказаного рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 55, 63, 73, 74 ГК України, ст.ст. 1, 5, 6, 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 122-10 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що він є державною організацією, а саме державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, в зв'язку з чим, господарські спори за участю такого підприємства не належать до компетенції третейських судів.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані ухвала та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 квітня 2015 року ТОВ "Транс-Сервіс-1" звернулось до господарського суду Львівської області із заявою видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15.

З матеріалів справи № 234/03.15 вбачається, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" в складі одноособового третейського судді-правознавця Демчик О.І. 17 квітня 2015 року ухвалив рішення у справі № 234/03.15, яким задовольнив позов ТОВ "Транс-Сервіс-1" до ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення № 300812/1М від 30.08.2012 та стягнув з відповідача 768159 грн. основного боргу, 98417,22 грн. пені, 10% річних в сумі 38519,88 грн., 159942,03 грн. інфляційних нарахувань. Місцем розгляду справи є: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, кімната 610.

У рішенні Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15 строк його виконання не встановлений, отже воно підлягає негайному виконанню зобов'язаною стороною - відповідачем. Однак, станом на 27 квітня 2015 року рішення Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15 не виконано.

Відповідач у поданих запереченнях стверджував, що господарський суд повинен відмовити заявнику у видачі наказу про примусове виконання рішення третейського суду на підставі ст. 56 Закону України "Про третейські суди", у зв'язку з тим, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідач посилається на п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", з врахуванням змісту якої вважає, що третейський суд не мав права розглядати справу за участю відповідача як державної організації, а третейська угода є нечинною. Також ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" вважає, що за своїм правовим статусом є державним підприємством (організацією) та здійснює закупівлі для задоволення державних потреб, у зв'язку із чим, визнаючи себе державною організацією, посилається на Закон України "Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) .

Місцевий господарський суд правомірно відхилив такі необґрунтовані доводи, оскільки організаційно-правові форми підприємства визначаються відповідно до положень Господарського (436-15) та Цивільного кодексів України (435-15) . Закон України "Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) визначає правові та організаційні засади розроблення і застосування технічних регламентів та процедур оцінки відповідності, а також основоположні принципи державної політики у сфері технічного регулювання та оцінки відповідності, внаслідок чого він є спеціальним законом та не може визначати організаційно-правову форму юридичних осіб.

Натомість з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та скаржником не доведено закупівлю ним у позивача послуг з транспортного перевезення за договором від 30.08.2012 з метою задоволення державних потреб, а саме в порядку, передбаченому Законами України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" (493/95-ВР) та "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) .

Згідно з ч.1 ст. 74 та ч.ч.2,6 ст. 76 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Судами достеменно встановлено, що згідно п.п.4.1,5.1 Статуту ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" (а.с.43-60) та витягу з ЄДРПОУ (а.с.99) відповідач є державним комерційним підприємством та водночас дочірнім підприємством, яке належить Публічному акціонерному товариству "Укрмедпром". Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті (справи, що виникають з корпоративних відносин), та інших спорів, передбачених законом.

Згідно приписів ч.2 ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ст. 122-10 ГПК України господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

В пункті 6.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в статті 122-10 ГПК України. У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін. У застосуванні пункту 7 цієї статті господарським судам необхідно керуватися, зокрема, приписами частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України. Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 122-10 ГПК України, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

В даному випадку між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором транспортного перевезення від 30.08.2012, який не відноситься до вказаного вище вичерпного переліку спорів, що не можуть передані на вирішення третейського суду та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З урахуванням вищенаведеного та положень ст.ст. 74, 76 ГК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач має саме статус державного комерційного підприємства, а ознаки казенного підприємства, державної організації чи установи в організаційно-правовій формі відповідача відсутні, відтак, справа № 234/03.15 за участю ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" підвідомча третейському суду.

Посилання відповідача на те, що він має статус державного унітарного підприємства і належить до сфери управління МОЗ України, а майно підприємства закріплено за ним державою на праві господарського відання та має статус державної власності, не змінює його організаційно-правову форму, і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій. Отже, відповідач не підпадає під дію обмеження, встановленого у п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", що згідно з п.2 ст. 122-10 ГПК України могло б бути підставою для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Також суди належним чином спростували доводи відповідача про те, що строк дії договору транспортного перевезення № 300812/1М від 30.08.2012, в якому передбачено третейське застереження, припинив свою дію 31 грудня 2014 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази своєчасної відмови заявника від пролонгації договору в порядку, передбаченому п.7.2 цього договору. Отже, договір № 300812/1М вважається пролонгованим на 2015 рік разом з третейським застереженням.

Водночас, колегія відхиляє недоречні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на ч.1 ст. 73 ГК України, яка врегульовує порядок утворення та діяльності державного унітарного підприємства, оскільки згідно з ч.8 цієї ж статті державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Таким чином, державне унітарне підприємство може підпадати під дію п.6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" виключно у разі, якщо воно є казенним підприємством, однак, судами достеменно встановлено той факт, що ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" відповідного статусу не має.

Крім того, згідно з п.п.3.1.4.1, 3.4.4 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (v0097609-04) , Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні. Державна організація (Установа, Заклад) - утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Наявні заперечення заявника ґрунтуються виключно на безпідставному ототожненні таких різних організаційно-правових форм юридичних осіб як "державне унітарне підприємство" та "державна організація". При цьому, заявник, посилаючись на п.п.3.1.4.1, 3.4.4 Державного класифікатора України (ДК 002:2004), не спростовує того, що вищевказані організаційно-правові форми юридичних осіб не є однаковими.

Наведеним вище повністю спростовується твердження скаржника про те, що він є державною організацією, а саме державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності, в зв'язку з чим, господарські спори за участю такого підприємства не належать до компетенції третейських судів.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність передбачених ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 122-10 ГПК України підстав для відмови в задоволенні заяви ТОВ "Транс-Сервіс-1" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 17.04.2015 у справі № 234/03.15.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Ухвалу господарського суду Львівської області від 27.05.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 914/1387/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Ладижинський завод "Екстра" ПАТ "Укрмедпром" - без задоволення.