Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Малого приватного підприємства "Квант-ІІ" (далі – МПП "Квант-ІІ") справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Агрофірма "Каскад" в особі ліквідаційної комісії до виконавчого комітету Коломийської міської ради, треті особи – фірма "Назис", фірма "Євросервіс", про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 149 від 16 травня 1995 року,

У серпні 2004 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 3 квітня 2006 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року, позов задоволено.

У липні 2007 року МПП "Квант-ІІ", не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2007 року зазначені судові рішення залишено без змін.

У поданій скарзі МПП "Квант-ІІ" просить ухвалені у справі судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Скарга МПП "Квант-ІІ" підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи справу, суди виходили з того, що вона є адміністративною. Проте, такий висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції (далі – адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів справи видно, що спір, фактично, зводиться до вирішення питання про право власності на спірне майно, на яке вимоги про право, окрім сторін, заявляє і третя особа, яка не була залучена судом до участі у справі.

Таким чином, спір має приватноправовий, а не публічно-правовий характер, він не пов’язаний безпосередньо зі здійсненням владних (управлінських) повноважень і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 223 цього Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження.

У частині 2 статті 235 КАС зазначено, що перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.

Разом з тим, із матеріалів справи видно, що позивач звернувся до суду із позовом про захист права власності у порядку господарського процесуального законодавства.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у адміністративній справі – закриттю, із направленням справи для розгляду по суті до Господарського суду Івано-Франківської області.

Керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Малого приватного підприємства "Квант-ІІ" задовольнити.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 3 квітня 2006 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2007 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі закрити і направити її для розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обговоривши доводи скарги, колегія суддів доходить висновку про необхідність її часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.

Із матеріалів справи видно, що МПП "Квант-ІІ" участі у розгляді справи не брало.

За таких обставин, при прийнятті касаційної скарги Вищому адміністративному суду України слід було з’ясувати які саме права, свободи, інтереси заявника касаційної скарги, який не брав участі у справі, були порушені й зазначити про це в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Натомість, касаційний суд, не з’ясувавши це питання, відкрив касаційне провадження і переглянув судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Оскільки, при вирішенні справи судом касаційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення, воно підлягає скасуванню з направленням справи до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.