Головуючого Кочерової Н.О., суддів Іванової Л.Б., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/15423/15 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" до приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Аско-Медсервіс", про стягнення 20 494,22 грн за участю представників сторін:

від позивача: Заркевич А.В., дов. від 05.01.2015

від відповідача: Пономарьов А.О., дов. від 16.02.2015

У лютому 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Даноша" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Аско-Медсервіс" про стягнення 19 494,22 грн страхового відшкодування та 1000,00 грн витрат по оплаті послуг експерта.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач невірно визначив суму матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, та виплатив страхове відшкодування не в повному обсязі. Провівши повторну експертизу по визначенню вартості матеріального збитку, позивач просив стягнути з відповідача розмір недоплаченого страхового відшкодування в сумі 19 494,22 грн та вартість витрат по проведенню повторної експертизи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2015 (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" на користь ТОВ "Даноша" страхове відшкодування в сумі 19 494,22 грн, 1000 грн витрат по оплаті послуг експерта та 1 827,00 грн витрат по сплаті судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що вартість відновлювального ремонту, визначена відповідачем на підставі звіту № 152/14, є заниженою, оскільки в зазначеному звіті оцінювачем не в повному обсязі враховано всі джерела для формування повного та об'єктивного висновку про вартість матеріального збитку, що, за висновком суду, є підставою для стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування з відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (склад колегії суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, Чорна Л.В., Баранець О.М.) апеляційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ТОВ "Даноша" на користь ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" 913,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, керуючись нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , прийшов до висновку, що звіт про оцінку майна № 152/14, на підставі якого відповідач визначив суму виплаченого позивачу страхового відшкодування, є документом, що належним чином підтверджує розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу. Натомість, за висновком суду, звіт № 59, наданий позивачем в обґрунтування позову, не підтверджує заниження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу в звіті № 152/14, оскільки такий звіт складено після спливу тривалого часу від дати складення звіту № 152/14 та вартість ремонту і деталей пошкодженого транспортного засобу визначені за підвищеним курсом євро більш ніж в два рази.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Даноша" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 15.10.2014 в м. Калуші на перехресті вулиць Чорновола, Помаранчевої революції та Європейської трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, та автомобіля НОМЕР_2, в результаті якої було пошкоджено, зокрема транспортний засіб ЗАЗ Lanos, який належить на праві власності ТОВ "Даноша".

Відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.11.2014, водія автомобіля НОМЕР_1, - ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило вказану дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Caddy застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3411909 у ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс".

12.11.2014 ТОВ "Даноша" (позивач) звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" (відповідач) із заявою про виплату страхового відшкодування № 2168 від 12.11.2014, яка була отримана відповідачем 18.11.2014.

На замовлення ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_9 визначено вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_3, внаслідок ДТП, яка відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14 станом на 03.11.2014 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових склала 28 468,76 грн.

25.03.2015 відповідач виплатив позивачу вартість матеріального збиту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, заподіяного власнику, в сумі 23 723,97 грн.

Однак, позивач не погодився з розміром вартості страхового відшкодування, визначеним та виплаченим відповідачем, у зв'язку з чим на його замовлення експертом автотоварознавцем приватним підприємцем ОСОБА_10 було проведено повторне автотоварознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_3. Відповідно до висновку № 59 від 07.03.2015, складеного ПП ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_4, з урахуванням фізичного зносу складових, що підлягають заміні, станом на 26.02.2015 склала 43 218,19 грн.

01.04.2014 ТОВ "Даноша" звернулося до ПАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс" із заявою № 692 від 30.03.2015 про доплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль в розмірі 19 494,22 грн, що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, визначеною повторно у висновку № 59 від 07.03.2015 станом на 26.02.2015 (43 218,19 грн), та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховою компанією (23 723,97 грн).

Вказана заява отримана відповідачем 18.11.2014, однак була залишена без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про стягнення 19 494,22 грн недоплаченого страхового відшкодування та 1000,00 грн витрат по оплаті послуг експерта.

Відповідно до ч.1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Такі ж положення містить і стаття 16 Закону України "Про страхування".

Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України та ч.1 ст. 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після настання 15.10.2014 ДТП позивач 17.10.2014 звернувся до відповідача з повідомленням про таку подію з транспортним засобом (а.с. 81).

21.10.2014 та повторно 03.11.2014 експертом відповідача проведено огляд пошкодженого в ДТП автомобіля НОМЕР_2. (а.с. 83).

Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14 був складений суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_9 станом на 03.11.2014, проте підписаний був лише 20.01.2015.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

18.11.2014 відповідач отримав від позивача заяву на виплату страхового відшкодування № 2168 від 12.11.2014.

Таким чином, останнім днем виплати страхового відшкодування було 18.02.2015. Однак, така виплата була здійснена страховиком лише 25.03.2015, тобто з порушенням визначеного законом строку для виплати страхового відшкодування.

Господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14, складений станом на 03.11.2014, значно передував в часі моменту виплаті страхового відшкодування відповідачем позивачу.

Відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу ЗАЗ Lanos, р.н. НОМЕР_3, внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових станом на 03.11.2014 склала 28 468,76 грн.

Розмір страхового відшкодування, визначений та виплачений відповідачем позивачу, склав 23 723,97 грн.

Проте, розрахунок розміру страхового відшкодування, виплаченого відповідачем позивачу, залишився поза увагою судів попередніх інстанцій, які не з'ясували питання, чому розмір виплаченого страхового відшкодування є меншим, ніж вартість матеріального збитку, визначена експертом у звіті про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14.

Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства та додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів, тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Виходячи з наведених норм закону, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Однак, суди попередніх інстанцій не дослідили, на підставі чого страховик визначив розмір страхового відшкодування в сумі 23 723,97 грн, який виплатив позивачу, а саме: на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 152/14, який є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу, чи можливо на підставі інших документів (рахунків, квитанцій, виставлених СТО), які підтверджують реальні витрати, необхідні для проведення відновлювального ремонту пошкодженого при ДТП транспортного засобу.

Обставини проведення позивачем відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, якщо такий було здійснено, зокрема дати проведення такого ремонту (у разі встановлення обставин його проведення), взагалі не досліджувались господарськими судами попередніх інстанцій.

Крім того, не взяли суди до уваги і положення п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" відповідно до якої якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Таким чином, дійсна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, на час проведення такого ремонту (у разі встановлення його проведення) або на час розгляду справи, як це передбачено ч.2 п.1 ст. 1192 ЦК України, не була встановлена судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи. Не з'ясованими лишились і обставини щодо наявності чи відсутності підстав для проведення доплати страхового відшкодування. Відповідно, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальником позивачу, не є з достовірністю встановленим.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Даноша" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/15423/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.