головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОССЕР" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.15 у справі № 910/8549/15-г господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОССЕР" до Управління державної охорони України про повернення майна, стягнення штрафних санкцій і орендної плати за участю представників від: позивача Ісмаілова К.І. (дов. від 12.05.15), Дорошенко А.О. (дов. від 25.06.15), відповідача Заблоцька О.Ю. (дов. від 24.06.15)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроссер" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Управління державної охорони України повернути належне позивачеві майно, а саме: 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821-G6-5 (в комплекті: ATU-6A, FNB-V87Li,VAC-920); 140 гарнітур 2-х провідні V1-10815; 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB-V87 Li; стягнення суму нарахованих штрафних санкцій у розмірі 10891,30 грн., з яких неустойка в розмірі 9871,20 грн., штраф за прострочення повернення майна - 1020,10 грн.; стягнення плати за фактичне користування засобами радіозв'язку в сумі 5100,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.15 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шевченка Е.О., суддів: Синиці О.Ф.,

Зеленіна В.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові акти обґрунтовані тим, що орендні правовідносини фактично пролонговані.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судами порушено ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки не взято до уваги наявність заперечень позивача проти продовження дії договору оренди, які були викладені у листі до відповідача від 29.01.15 за № 29/1.

Відповідач 02.11.15 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 14.10.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроссер", як орендодавцем, та Управлінням державної охорони України, як орендарем, був укладений Договір № 124/2014 оренди засобів радіозв'язку, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове, платне користування 140 комплектів портативних радіостанцій марки VX-821-G6-5 (в комплекті: ATU-6A, FNB-V87Li,VAC-920), 140 штук додаткових акумуляторів типу FNB-V87 Li; 140 гарнітур 2-х провідні V1-10815, а орендар прийняти це майно та використовувати його за призначенням, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до статті 4 Договору оренди майно повинно бути повернуте орендодавцю протягом 3-х днів з моменту закінчення строку оренди в повній комплектності та тому технічному стані, в якому воно було отримане орендарем, з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації. Повернення майна проводиться за актом приймання-передачі, що повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

В пункті 6.2. Договору оренди вказано, що строк дії цього Договору встановлюється до 31.12.14, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідач використовує орендоване майно і по цей час.

До матеріалів справи наданий лист позивача до відповідача від 29.01.14 № 29/1, в якому він з посиланням на Договір оренди вказав про те, що його дія закінчилася 31.12.14, та вимагав повернути орендоване майно.

У відповідь відповідач направив позивачеві лист від 12.02.15, яким повідомив його про те, що орендоване майно використовується спецпідрозділами Управління державної охорони України і залучене для проведення Антитерористичної операції на сході країни, та вказав на бажання використовувати орендоване майно у 2015 на договірній основі, оформленій документально.

Оскільки відповіді на лист відповідача від 12.02.15 від позивача не надійшло, суди розцінили це як факт мовчазної згоди з боку позивача на пропозицію щодо продовження дії Договору оренди на новий строк (2015 рік) з усіма його основними (істотними) умовами.

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судами, умовами Договору оренди передбачений строк його дії з 01.01.14 по 31.12.14.

Визнаючи договір пролонгованим, суди послалися на ст. 764 Цивільного кодексу України. Втім, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку ця стаття судами застосована невірно.

Так, положення ст. 764 Цивільного кодексу України встановлюють, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При наявності заперечень (як це має місце в даному випадку), до того ж, заперечень, висловлених письмово, у встановлений законодавством місячний строк з для закінчення строку договору, автоматичної пролонгації договору не відбувається. При цьому відповідь орендаря на заперечення проти пролонгації договору не має значення для правової кваліфікації ситуації.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При ухваленні судових актів судами зазначеного не враховано, неправильно застосовано ст. 764 Цивільного кодексу України, що стало причиною для ухвалення незаконних рішення та постанови.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) ).

Рішення та постанова цим вимогам не відповідають, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОССЕР" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 12.05.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.15 у справі № 910/8549/15-г скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.