Головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддів Іванової Л.Б., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 922/1678/15 господарського суду Харківської області за позовом публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" про стягнення 2 384 455,28 грн за участю представників сторін:

від позивача: Соботник Р.В., дов. від 19.10.2015

від відповідача: не з'явилися

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Бобчука Ігоря Петровича звернулося до господарського суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014 у сумі 2 384 455,28 грн, з яких: 2 226 512,48 грн - поточна заборгованість по кредиту, 17 385,12 грн - поточна заборгованість за відсотками та 140 557,68 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до кредитного договору № 12-14-Хрк від 15.08.2014, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, він відповідно до умов кредитного договору набув право вимагати дострокового погашення суми кредиту та процентів. При цьому, за твердженням позивача, відповідальність за невиконання зобов'язань по вказаному кредитному договору в повному обсязі має нести відповідач, як солідарний боржник та поручитель позичальника за договором поруки № 12-14ХРК/ПОР З від 15.08.2014, укладеним між банком та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що факт порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів позивача є недоведеним, а подання позову у даній справі є передчасним, оскільки позивач не надав доказів надсилання ним, як кредитором, вимоги до відповідача, як поручителя, про погашення заборгованості за кредитним договором, як це передбачено умовами договору поруки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 (склад колегії суддів: Барбашова С.В., - головуючий, Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В. залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої І.В. просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неврахування висновків Верховного суду України та неповне встановлення обставин справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.08.2014 між публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (банк, позивач) та приватним підприємством "Реал-Ком" (позичальник) укладено кредитний договір № 12-14-Хрк, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту у сумі 2 877 700,00 грн на поновлення оборотних коштів, розрахунки з постачальниками та підрядниками, придбання устаткування, оплату послуг, товарів, інших фінансово-господарських операцій та погашення простроченої заборгованості за кредитним договором № 2-14-Хрк від 24.01.2014 строком до 30.06.2015 та зі сплатою 23,75 % річних, а позичальник зобов'язався, зокрема, погасити кредит згідно з графіком погашення, наведеним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, та щомісячно не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, перераховувати проценти за користування кредитом.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 15.08.2014 між публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Агро" (поручитель, відповідач) укладено договір поруки № 12-14-ХРК/ПОР 3, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-Хрк від 15.08.2014, укладеним між ПАТ "Укрбізнесбанк" та ПП "Реал-Ком" на суму 2 877 700,00 грн зі сплатою 23,75% річних, з встановленим строком погашення до 30.06.2015.

Договір набуває чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання строку виконання боржником боргових зобов'язань перед банком. (п. 3.1. договору поруки).

Згідно з п. 4.1. договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

На виконання умов кредитного договору банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 2 877 700,00 грн.

Однак, позичальник - ТОВ "Реал-Ком" свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування за кредитним договором № 12-14-ХРК від 15.08.2014 виконував неналежним чином, а саме: заборгованість за кредитом була погашена позичальником 25.12.2014 лише частково на суму 651 187,52 грн, відсотки за користування кредитом були сплачені позичальником лише за період з 18.08.2014 по 30.11.2014 на загальну суму 196 610,40 грн. При цьому, погашення відсотків за листопад 2014 року відбулось з порушенням строку, визначеного кредитним договором, а з січня 2015 позичальник взагалі перестав сплачувати відсотки.

Пунктом 5.3. кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців.

З огляду на прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом ПАТ "Укрбізнесбанк" 20.03.2015, керуючись правом вимагати дострокового повернення сум кредиту та процентів, передбаченим п. 5.3. кредитного договору, звернувся до господарського суду з позовом у даній справі до відповідача, як поручителя позичальника за кредитним договором № 12-14-ХРК від 15.08.2014, про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 13.03.2015 складає 2 384 455,28 грн, з яких:

- 2 226 512,48 грн - поточна заборгованість по кредиту;

- 17 385,12 грн - поточна заборгованість за відсотками;

- 140 557,68 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Господарські суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову з огляду на передчасність подання такого позову та ненадання позивачем доказів надсилання ним, як кредитором, письмової вимоги до відповідача, як поручителя, про погашення заборгованості за кредитним договором, як це передбачено умовами договору поруки.

Однак, колегія суддів вважає такі висновків судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 2.1. договору поруки поручитель зобов'язався у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком погасити за кредитним договором в триденний термін з моменту отримання письмового повідомлення банку про це заборгованість боржника по сумі платежів (сума кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій) і штрафним санкціям у разі їх застосування до боржника.

Вимога кредитора до поручителя полягає в реальному виконанні зобов'язання за боржника, оскільки така вимога може бути заявлена лише в разі невиконання боржником своїх зобов'язань та настання строку виконання основного зобов'язання.

Звертаючись до господарського суду з позовом до поручителя - СТОВ "Сосонівка-Агро" про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач реалізував тим самим своє право на пред'явлення вимоги до поручителя, передбачене п. 2.1. договору поруки.

Правова позиція щодо тлумачення терміну "пред'явлення вимоги" до поручителя в розумінні чинного законодавства міститься в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-170цс13 та у справі № 6-53цс14, згідно з якою словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців підряд від дня настання строку виконання основного зобов'язання слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної заяви, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Тобто, в розумінні чинного законодавства звернення кредитора із відповідним позовом до поручителя слід вважати пред'явленням письмової вимоги до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у даній справі не врахували викладеного вище, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про передчасність поданого позивачем позову при відсутності доказів попереднього звернення кредитора з вимогою до поручителя про погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як встановлено судами, боржник - ПП "Реал-Ком" (а відтак і поручитель) первинно взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 30.06.2015 з відповідними процентами, які мають сплачуватися щомісячно.

Отже, поряд з установленням строку повернення кредиту сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів зі сплати відсотків за користування кредитом), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як було зазначено вище, в пункті 5.3. кредитного договору сторони передбачили право банку вимагати від позичальника дострокового погашення суми кредиту та процентів у разі непогашення їх позичальником згідно з графіком впродовж двох місяців.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позичальник - ПП "Реал-Ком" прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом більше ніж на два місяця.

Таким чином, строк виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-ХРК від 15.08.2014 у повному обсязі є таким, що настав достроково у зв'язку з простроченням позичальником виконання своїх договірних зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, чим спростовується висновок суду апеляційної інстанції про ненастання такого строку на момент звернення позивача з позовом до господарського суду у даній справі.

У зв'язку з простроченням боржником виконання зобов'язань за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 5.3. договору право на дострокове погашення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів, звернувшись 20.03.2015 до господарського суду з відповідною позовною вимогою до поручителя у даній справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Таким чином, наведеною нормою передбачено обов'язок поручителя повідомити боржника про одержання вимоги кредитора та обов'язок ініціювати залучення боржника до участі у справі.

При цьому, суди не врахували, що боржник у більшому обсязі володіє інформацією щодо змісту основного зобов'язання, стану та обсягу його виконання, причин несвоєчасного його виконання чи невиконання взагалі тощо і може висунути проти вимоги кредитора заперечення, про існування яких поручитель не знає.

Відповідно до ст.ст. 24, 27, 65 ГПК України господарські суди мають право в порядку вчинення дій по підготовці справи до розгляду залучати до участі у справі інших відповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, зобов'язувати сторін, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо), витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій обмежившись висновком про передчасність пред'явлення даного позову, залишили поза увагою обставини виконання зобов'язань за кредитним договором № 12-14-ХРК від 15.08.2014, не з'ясували позицію боржника та поручителя щодо наявності заявленої до стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та її розміру.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 111-7 ГПК України).

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк" Білої Ірини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2015 у справі № 922/1678/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.