головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Данилової Т.Б., Костенко Т.Ф., розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на постанову від 17.08.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 26.05.2015 господарського суду міста Києва у справі № 910/4260/15-г господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відкшодування у розмірі 32 412,33 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Галіч Ж.В. (дов. від 20.05.2015)

Від відповідача - Ханін О.В. (дов. від 03.08.2015)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 05.11.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення додаткової суми страхового відшкодування у розмірі 32 412,33 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2015 (суддя Гулевець О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 18 625,67 грн. страхового відшкодування.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у складі: Пономаренка Є.Ю., Остапенка О.М., Сітайло Л.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 526, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховик) та Генеральною прокуратурою України (страхувальник) 08.08.2013 укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів 100-40 № 269, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземних транспортних засобів вказаних в додатку до договору, в тому числі транспортного засобу марки "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На 16 км а/д Київ - Чоп 29.11.2013 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Чері", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія транспортного засобу марки "Чері", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується довідкою ВДАІ та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2013.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2013 ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Чері", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС№ 3765610.

За зазначеним полісом ліміт відповідальності за шкоду становить 50 000 грн. 00 коп., франшиза - 0 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції № НОМЕР_3 від 03.12.2013 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становила 41 773,47 грн.

Відповідно до Звіту № АА 1997 КА-04.12/5 про оцінку автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складеного 04.12.2013 ТОВ "Гарант - Ассистанс" матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП склав 31 374,33 грн.

06.12.2013 на підставі звіту про оцінку від 04.12.2013 позивачем було складено страховий акт № СТО - 13-15619/1 від 06.12.2013 та розрахунок страхового відшкодування від 06.12.2013, а також призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 33 611,87 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 4954 від 28.01.2014, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 33 611,87 грн.

Позивач в судовому порядку звертався до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП (сплаченої в якості страхового відшкодування) в розмірі 33 611, 87грн.

Під час судового розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/8232/14 за позовом ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 33101,87 грн., відповідачем було оплачено на користь позивача страхове відшкодування в сумі 11 317,01 грн., відповідно до платіжного доручення № 3457 від 16.06.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2014 позовні вимоги ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь позивача 19547,32 грн. страхового відшкодування, в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 по справі № 910/8232/14, частково змінено рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2014, стягнуто з ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" 20057,32 грн. страхового відшкодування.

Генеральна прокуратура України (страхувальник) 14.08.2014 звернулася до ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" з листом № 18-1446 вих. 14 від 13.08.2014, в якому просила здійснити доплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль марки "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно актів виконаних робіт та платіжних доручень.

Відповідно до ремонтної калькуляції № НОМЕР_3 від 28.08.2014 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 68 390, 81 грн.

Відповідно до Звіту № АА 1997 КА-28.08/5 про оцінку автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 28.08.2014 ТОВ "Гарант - Ассистанс" матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження в ДТП, що відбулась 29.11.2013, складає 52 647, 04 грн.

Згідно акту виконаних робіт № ВДИСА-029061 від 18.12.2013, фактична вартість ремонту автомобіля "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 92 510, 28 грн., яка була сплачена страхувальником 24.12.2013 платіжним дорученням № 5138 від 24.12.2013.

ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 07.09.2014 на підставі документів СТО (акту виконаних робіт) складено страховий акт № СТО - 13-15619/2 від 07.09.2014 та розрахунок страхового відшкодування від 07.09.2014, де визначена доплата страхового відшкодування у розмірі 32 412,33 грн.

Позивачем, згідно з платіжним дорученням № 52529 від 10.09.2014, здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 32 412, 33 грн.

19.11.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування (виплаченої страхувальнику) на суму 32 412,33 грн. вих.№ 09-06-06/21745 від 19.11.2014.

Відповідач листом № 2742 від 03.12.2014 повідомив позивача, що не вбачає підстав для перегляду розміру матеріального збитку, завданого транспортному засобові "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" додаткової суми страхового відшкодування в розмірі 32 412,33 грн.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи положення наведених норм а також те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Чері", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС№ 3765610, до позивача у даній справі перейшло право вимоги до ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант".

Як встановлено судами, позивачем, додаткова сума заявленого до стягнення страхового відшкодування (32 412,33 грн.), розрахована виходячи з документів СТО (акту виконаних робіт), яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (ст. 7 Закону України "Про страхування").

Враховуючи, що правовідносини, які виникли між позивачем та Генеральною прокуратурою України на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування транспортних засобів 100-40 № 269 належать до добровільного страхування, суди правильно дійшли висновку, що визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі документів СТО не суперечить ні умовам договору добровільного страхування, ні вимогам закону.

Судами також встановлено, що позивачем належними засобами доказування доведено обставини щодо виявлення додаткових пошкоджень застрахованого автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася 29.11.2013 за участю транспортного засобу "Лексус", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "Чері", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС№ 3765610.

Враховуючи наведене, суди обгрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду, встановленого полісом АС/3765610.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.

Постанову від 17.08.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 26.05.2015 господарського суду міста Києва у справі № 910/4260/15-г залишити без змін.