головуючого-судді суддів: Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтспецстрой" на рішення від 15.06.2015 господарського суду міста Києва та на постанову від 10.08.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 908/3165/15 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслінк-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтспецстрой" про стягнення 82 570,58 грн. В судове засідання прибули представники сторін: позивача Дубенська О.В. (дов. від 12.01.2015 № б/н); відповідача Дробот Н.В. (дов. від 23.03.2015 № б/н);

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транслінк-Україна" (надалі - ТОВ "Транслінк-Україна") звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтспецстрой" (надалі - ТОВ "Шахтспецстрой", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82 570,58 грн., з яких 68 880,00 грн. - основного боргу, 5 955,76 грн. - пені, 549,15 грн. - 3 % річних, 7 185,73 грн. - інфляційні втрати, за неналежне виконання Договору на надання перекладацьких послуг № 01/0914 від 29.09.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 908/3165/15 (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (колегія суддів: Зеленін В.О. - головуючий, судді - Зубець Л.П., Шевченко Е.О.), позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Шахтспецстрой" на користь ТОВ "Транслінк-Україна" 68 880,00 грн. - основного боргу, 5 955,76 грн. - пені, 549,15 грн. - 3 % річних, 7 185,73 грн. - інфляційне збільшення та 1 827,00 грн. - суму судового збору.

Не погоджуючись з постановленими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Шахтспецстрой" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2015 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, і зокрема ст. 43 ГПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, оскільки не надано належної юридичної оцінки щодо дотримання сторонами умов укладеного договору та виникнення у відповідача обов'язку оплати наданих послуг, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу відповідача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, що 29.09.2014 між ТОВ "Транслінк-Україна" (Виконавець) та ТОВ "Шахтспецстрой" (Замовник) укладений Договір на надання перекладацьких послуг № 01/0914 (надалі - Договір), за умовами якого Виконавець за завданням Замовника надає лінгвістичні та суміжні послуги (п. 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.7 Договору, Замовник зобов'язується після надання послуг прийняти результат наданих послуг і підписати Акт про надання послуг (Акт) не пізніше закінчення п'яти робочих днів з моменту надання послуг і одержання Акту. В акті повинен бути зазначений точний (повний) обсяг наданих послуг і загальна вартість наданих послуг. Акт є невід'ємною частиною даного Договору й незаперечним доказом надання послуг. У випадку відмови Замовника підписати Акт, останній має право протягом 5 робочих днів з моменту надання послуг надати мотивовану письмову відмову зі вказівкою повних і достатніх причин відмови від підписання Акту. У випадку не підписання Акту та ненадання відмови від підписання протягом 5 робочих днів після його отримання Замовником, акт вважається підписаним, послуги вважаються наданими належним чином у повному обсязі, прийнятими й підлягаючими оплаті Замовником.

Вартість послуг Виконавця складає 68 880,00 грн. Замовник здійснює оплату наданих послуг на протязі десяти банківських днів після підписання сторонами Акту про надання послуг за даним Договором та отримання рахунку-фактури (п.п. 3.1., 3.3. Договору).

Згідно з пунктом 4.2. Договору у випадку порушення Замовником строків оплати за послуги згідно з умовами даного Договору Виконавець має право стягнути із Замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату прострочення, за кожний день прострочення платежу, але не більш 30 % вартості наданих послуг.

Додатками до Договору є Календарний план, Протокол узгодження ціни на надання послуг, Заявки № 1 на суму 52370 грн. та № 2 на суму 16510 грн.

19.09.2014 Замовник (відповідач) направив Виконавцю (позивачу) лист за вих. № 324, у якому просив приступити до виконання замовлення на переклад з в'єтнамської на російську мову та гарантував оплату виконаних робіт.

Виконання робіт позивачем підтверджується Актом надання послуг № 362 від 26.11.2014 на загальну суму 68 880,00 грн., який підписаний поважними представниками сторін без будь-яких зауважень. До зазначеного Акту доданий рахунок на оплату № 362 від 26.11.2015 на суму 68 800,00 грн., який не було оплачено, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з вимогою оптатити надані послуги у встановлені договором сторки, що підтвержується листами за вих. № 229 від 11.12.2014 та за вих. № 13 від 04.02.2015, які залишені відповідачем без виконання та відповіді.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення договірної заборгованості у сумі 68 800,00 грн., а також нарахованих на суму заборгованості пені за період з 11.12.2014 по 15.03.2015 у сумі 5 955,76 грн. грн., 3 % річних за цей же період у сумі 549,15 грн. та інфляційних з грудня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 7 185,73 грн.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін скалися з договору про надання послуг за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 610 та частини 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в порушення укладеного між сторонами Договору на надання перекладацьких послуг № 01/0914 від 29.09.2014 відповідач не розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 68 800,00 грн., є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, і зокрема, сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, невиконання договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів у строки встановлені договором, є підставою для настання правових наслідків встановлених договром, і зокрема, сплата пені відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, яку як встановлено судом розраховано з дотриманням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) та частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період з 11.12.2014 по 15.03.2015 у сумі 5 955,76 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт, оскільки не здійснив оплату протягом десяти днів з дня підписання сторнами Акту про виконання наданих послуг, тому з нього на користь позивача крім суми заборгованості та пені підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 549,15 грн. та інфляційні втрати у сумі 7185,73 грн.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін з тих же підстав.

При цьому суд апеляційної інстанції повторно розглядаючи справу відхилив посилання відповідача на те, що обов'язок оплатити надані послуги, згідно умов договору, виникає протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, який ним не був отриманий та посилання, що судом не досліджено умови договору щодо порядку розрахунків та відсутність виконання другої заявки, виходячи з наступного.

В силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) підписаний сторонами Акт про надання послуг є первинним обліковим документом, що фіксує та підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. Водночас, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже після підписання сторонами акту на узгоджену суму, свідчить про виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України із висновками господарських судів попередніх інстанцій погоджується, оскільки вони відповідають чинному законодавству і матеріалам справи.

Статтею 111-7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Шахтспецстрой", оскільки її доводи зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.