Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: кп "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" Волинська обласна рада розглянув касаційну скаргу Пархомук В.Л. Якимчук М.В. товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Каскад" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 року у справі № 903/223/15 господарського суду Волинської області за позовом Комунального підприємства "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" до третя особа товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Каскад" Волинська обласна рада про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.05.2015 р. (суддя Вороняк А.С.) позов про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 р. (судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р., Гулова А.Г.) рішення господарського суду Волинської області від 20.05.2015 р. змінено, виклавши п.2 резолютивної частини в наступній редакції:

"2. Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "НПП Каскад" (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 13361030) звільнити нежитлове приміщення площею 151,1 кв.м., що знаходиться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67."

В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що використовує спірне приміщення на підставі договору від 15.01.2015 р. № 31/01-14, а обставини про те, що при розгляді іншого спору про визнання цього договору укладеним в позові відмовлено не можуть одночасно свідчити, що такий договір є неукладеним чи недійсним, не спростовують наявність цього договору; суд неправомірно не врахував обставин здійснення оплати орендних платежів.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 17.09.2012 р. між Волинською обласною радою (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт" (далі - Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "НПП Каскад" (далі - Орендар) укладено договір оренди № 09/09-12 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області з додатками за № 1, 2, 3, 4.

Власником нежитлового приміщення інженерно-лабораторний корпус, загальною площею 5877,3 кв.м. що знаходиться у м.Луцьку по вул. Винниченка, 67, згідно свідоцтва про право власності від 07.06.2011 р, виданого виконкомом Луцької міської ради є територіальні громади сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради (на праві комунальної власності).

Згідно витягу про державну реєстрацію, виданого КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації від 05.07.2011 р. власником вказаного приміщення вказано територіальні громади сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради (правовий режим майна: право господарського відання - комунальне підприємство "Інформаційно-аналітичний центр "Волиньенергософт").

Пунктом 1.2 договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне володіння і користування нежитлові приміщення в будівлі Орендодавця, що розміщена за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, корисною площею 151,1 кв.м., що знаходиться на балансі Балансоутримувача. Вартість переданого майна визначена в процентному відношенні переданої в оренду площі від вартості об'єкта незалежної оцінки адмінбудівлі, проведеної 24.01.2012 р. Волинським обласним БТІ і становить на дату укладання договору 414 877,33 грн.

У відповідності до п. 2.3. договору, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, або за балансовою вартістю. У випадку передачі майна, яке є частиною будівлі і "Звіт про незалежну оцінку" складено для будівлі в цілому, вартість майна визначається в процентному відношенні від вартості будівлі орендованої площі до основної (корисної) площі будівлі.

Згідно п. 2.6. договору орендоване майно повинно бути повернене балансоутримувачу протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту закінчення чинності чи строку дії цього договору. Несвоєчасне повернення майна з вини орендаря не звільняє останнього від фінансових зобов'язань по даному договору в повному обсязі. Крім цього, орендар в безспірному порядку сплачує балансоутримувачу штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки від вартості всіх нарахованих за цей час (час затримки повернення майна) орендних і комунальних платежів та неустойку в розмірі подвійної орендної плати за весь час затримки в поверненні майна балансоутримувачу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк дії Договору оренди складає з 17 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року включно. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Волинська обласна рада листами зверталися до відповідача з вимогою оплати заборгованості по Договору та можливого розірвання останнього у зв'язку з простроченою оплатою по оренді нежитлового приміщення.

В порушення умов даного Договору відповідачем не здійснювалась своєчасно оплата, тому позивач листом № 11 від 24.01.2014 р. звернувся до відповідача про відмову від переукладення договору оренди № 09/09-12 від 17.09.2012 р. та повернення приміщення.

Листом № 34 від 04.03.2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача про повернення приміщення.

Заборгованість відповідача по договору оренди № 09/09-12 від 17.09.2012 р., термін дії якого закінчився 31.12.2013 р. підтверджується рішенням господарського суду Волинської області по справі № 903/582/14 від 03.09.2014 р., яке набрало законної сили, а отже факт наявності заборгованості та припинення договірних відносин сторін згідно ч.5 ст. 35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

Згідно акту № 1 від 20.03.2015 р. огляду нежитлового приміщення розміщеного за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, складеного комісією Балансоутримувача в присутності представника ТОВ фірма "НПП Каскад" Коваленка О.В. стверджується, що на даний час ТОВ фірма "НПП Каскад" не звільнила орендоване приміщення та продовжують самовільно займати нежитлове приміщення, що розміщене за адресою: м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, корисною площею 151,1 кв.м. без правових на те підстав. Даний акт не підписано представником Орендаря, про що складено відповідний акт № 2 від 20.03.2015 р. "про відмову від підписання акту".

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У зв'язку з укладенням сторонами договору оренди № 09/09-12 індивідуально визначеного нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області, між сторонами виникли відносини оренди, регулювання яких здійснюється положеннями Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) . Враховуючи, що предметом оренди є майно територіальної громади, до спірних відносин застосовуються також положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2,3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на якій його було укладено. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, суд дійшов правомірного висновку, що відповідач, не повернувши своєчасно приміщення, порушує його права орендодавця, які випливають з норм ст.ст. 759, 785 ЦК України та умов договору.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі іншої оцінки доказів, що з огляду на норми ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, якою виключено з повноважень касаційної інстанції встановлення обставин справи, переоцінка доказів, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, надання переваги одним доказам над іншими.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.