головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивача відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Власенко І.І. (дов. від 28.09.2015 р. № 225-КР-3540) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. у справі № 910/6874/15-г господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК" до Київської міської ради про визнання недійсним рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання недійсним рішення ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки", укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" від 09.06.2008 р. № 75-6-00407 на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) .

В своїх позовних вимогах Товариство з обмеженою відповідальністю "МАК" наголошує на тому, що підстави для прийняття Київською міською радою рішення ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" були відсутні, оскільки, позивач використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснює комплекс дій з метою забудови вказаної земельної ділянки, сплачує податки та орендну плату, а отже своїми діями ніякої шкоди Київській міській раді не завдає.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 631, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 176, 180, 181, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 143, 152 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 р. № 6 (v0006600-11) та Постановою Верховного Суду України "Про нюанси розірвання договору оренди земельної ділянки" від 12.02.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.15 р. у даній справі (суддя Демидов В.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Гончарова С.А., суддів Скрипки І.М., Шаптали Є.Ю.), позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" від 09.06.2008 р. № 75-6-00407 на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) .

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.15 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що при прийнятті спірного рішення Київська міська рада, насамперед, керувалась Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 416 Цивільного кодексу України, п. 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки від 09.06.2008 р. № 75-6-00407, а також тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" не завершено забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, в тому числі радою було прийнято до уваги громадську позицію щодо неприпустимості будівництва в лісопарковій зоні.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 р. касаційну скаргу у справі № 910/6874/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 21.10.2015 р. представника сторони, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2007 р. Київська міська рада V сесії V скликання, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняла рішення № 463/3297 (ra0463023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва".

Пунктом 1 рішення внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381 (ra0806023-05) , та виключено з переліку розподілу лісових площ по землекористуваннях станом на 01.01.2000 р. (таблиця 15) Святошинського лісопаркового господарства земельну ділянку площею 9,81 га в кварталі № 96 виділів 3-а, 3-б, 3-в, 3-г, 3-д, 3-ж, 3-з, а також частково виділів 3, 6 Святошинського лісництва у Святошинському районі м. Києва.

У п. 2 рішення вказано про віднесення частини лісових земель Святошинського лісопаркового господарства площею 9,81 га в кварталі № 96 виділів 3-а, 3-б, 3-в, 3-г, 3-д, 3-ж, 3-з, а також частково виділів 3, 6 Святошинського лісництва до земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вилучивши їх з категорії земель лісового фонду.

Пунктом 3 рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й кілометр) у Святошинському районі м. Києва.

У п. 4 рішення передано Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК", за умови виконання п. 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 9,81 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й кілометр) у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Вказаним рішенням зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МАК":

- виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України;

- у місячний термін звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо винесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

- питання відшкодування втрат та збитків лісогосподарського виробництва та інші питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку (акт попереднього технічного обстеження лісових площ, намічених до відведення зі складу лісових площ, від 02.07.2007 р.);

- виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київської міської санепідемстанції від 27.09.2007 р. № 7750, дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" від 26.09.2007 р. № 2964, Державного управління охорони навколишнього природного середовища від 29.08.2007 р. № 05-09/4699 та від 17.09.2007 р. № 05-08/7016, Головного управління охорони культурної спадщини від 12.07.2007 р. № 5189, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" від 12.04.2007 р. № 148-741, Київського обласного управління лісового господарства від 26.06.2007 р. № 01-04/1381, комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 03.07.2007 року № 567;

- забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених у межах земельної ділянки; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 р. № 271/431 (ra0271023-03) "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва".

Пунктом 6 рішення попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

Судами встановлено, що 28.05.2008 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.06.2008 р. № 75-6-004007 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Згідно п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) , за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, об'єктом оренди цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування Житомирське шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва; розмір - 9,8100 га; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу; кадастровий номер 8000000000:75:661:0001.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що даний договір укладено на 10 років.

Відповідно до п. 8.4 договору, містить положення, що орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений договором, та після підписання договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Згідно п. 11.3 договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законодавством України, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 11.4 договір припиняється шляхом розірвання.

З акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.06.2008 року вбачається, що відповідачем було виконано зобов'язання за договором щодо передачі позивачу земельної ділянки, місцем розташування якої є Житомирське шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва, розмір - 9,8100 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу, кадастровий номер 8000000000:75:661:0001.

В матеріалах справи міститься лист КП "Святошинське лісове господарство" в якому зазначається про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАК" сплатило збитки від не отриманого доходу лісогосподарського виробництва КП "Святошинське ЛПГ" у розмірі 902802,40 грн., згідно розрахунку.

17.10.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" та ЗАО "Севастопольський Стройпроект" укладено договір № 09608 на інженерно-геологічне вишукування, для будівництва Торгового центру по Житомирському шосе м. Києва.

20.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Антарес" було укладено договір № 20/11/09 підряду на улаштування тимчасової огорожі.

07.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна компанія "Антарес" було укладено договір № 07/10/14 генерального підряду.

Рішенням ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" від 09.06.2008 р. № 75-6-00407 на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) , вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки площею 9,81 га, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва".

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним рішення ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" від 09.06.2008 р. № 75-6-00407 на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) .

Так, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Главою 19 Земельного кодексу України (2768-14) визначено підстави для набуття права на землю громадянами та юридичними особами.

Згідно статті 93 вказаного Кодексу земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції (254к/96-ВР) і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно статті 124 вказаного Кодексу та статті 16 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , відповідно до статті 2 якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (v007p710-09) визначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва" ухвалено відповідачем у межах компетенції, передбаченої ст. 3 Земельного кодексу України та з додержанням вимог встановлених вищенаведеними правовими нормами.

Також, вірно вказано про те, що орган місцевого самоврядування (відповідач) не може, та не мав правових підстав розривати договір оренди земельної ділянки, оскільки на підставі пункту 4 рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 р. у № 463/3297 (ra0463023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва" виникли правовідносини, пов'язані з укладанням договору оренди земельної ділянки та фактичною реалізацією права на оренду, тобто з її користуванням.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується і з висновками судів про те, що враховуючи приписи вказаного законодавства, рішення Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 р. № 463/3297 (ra0463023-07) "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-виробничого комплексу на Житомирському шосе (19-й км) у Святошинському районі м. Києва" в частині пункту 4, що стосується передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "МАК" в оренду земельної ділянки, вичерпало свою дію фактом його виконання до прийняття оскаржуваного рішення відповідача, як ненормативний правовий акт одноразового застосування.

З викладеного вбачається, що рішення ІІ сесії VІІ скликання Київської міської ради від 16.12.2014 р. № 722/722 (ra0722023-14) "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" відповідач припинив право землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК" способом, який не передбачений статтею 141 Земельного кодексу України, чим порушив його права, як землекористувача.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що підставою для розірвання договору оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

А, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "МАК" були розпочаті роботи, спрямовані на забудову земельної ділянки.

Стосовно доводів, які викладені Київською міською радою в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.