головуючого Остапенка М.І., суддів Гончарука П.А., Стратієнко Л.В., за участю представників позивача: відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Довгалюк Р.О. Кость О.Г. публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову Господарського суду м.Києва від 07 травня 2015 р. Київського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 р. у справі № 910/4366/15-г за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору

У лютому 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 р., виклавши його в наданій ним редакції як договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у зв'язку з набранням чинності змін до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , що є, на його думку, істотною зміною обставин.

Рішенням господарського суду м.Києва від 07.05.2015 р. (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07. 2015 р. (головуючий - Смірнова Л.Г., судді - Жук Г.А., Кропивна Л.В.), позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 р. в редакції додаткової угоди №1 до договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 р., в якій вищевказаний договір викладений в редакції договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, зміст якого наведений в резолютивній частині рішення суду.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.10.2004 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (орендар) було укладено договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3351952,82 грн. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Житомирської області та отримання на цій основі прибутку.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок зі складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 2.5 Договору).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно з пунктом 10.3 договору зміни і доповнення вносяться до нього за взаємною письмовою згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" № 5021-VI від 22.06.2012 (5021-17) , який вступив в дію 01.01.2013 було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) яким, зокрема, визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТЄУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄІТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТЄУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

Зазначені договори укладаються відповідно до типових форм, затверджених Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

07.03.2013 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 228 (z0493-13) (надалі - постанова № 228) затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

В пункті 2 постанови № 228 (z0493-13) зазначено, що власникам складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам необхідно привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Пункт 4 Постанови № 228 (z0493-13) передбачає, що ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2013 року, але не раніше дня її офіційного опублікування. постанова НКРЕ була опублікована та набрала чинності 12.04.2013 року.

З метою приведення укладеного між сторонами договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1289/04 від 01.10.2004 року у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою № 228 (z0493-13) позивач листом № 6315 від 19.11.2013 надіслав на адресу відповідача два примірники додаткової угоди № 1 до договору оренди № 14/1289/04 від 01.10.2004, якою сторони змінюють існуючий договір оренди на договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Проте, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підтримало пропозицію позивача про внесення змін до договору та в своєму листі за вих. № 10-6507/1.10-14 від 03.10.2014 вказало на можливість продовження правовідносин між сторонами згідно з умовами договору № 14/1289/04 від 01.10.2004 у чинній редакції.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодися і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, зокрема належить затвердження типових договорів на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Відповідно до вимог пункту 2 постанови № 228 (z0493-13) власників складових Єдиної газотранспортної системи України та газотранспортним і газорозподільним підприємствам зобов'язано привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами) у місячний строк з дати набрання чинності цієї постанови.

Зазначене, на думку суду, свідчить про те, що з моменту укладення між сторонами спірного договору обставини, за яких він був укладений, істотно змінились. Це було зумовлено змінами у нормативно-правовому регулюванні правовідносин на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) та постанови № 228 (z0493-13) .

Всупереч вимогам частини 4 статті 181 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) за наявності заперечень щодо окремих умов договору відповідач в установлений двадцятиденний строк не надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаною додатковою угодою, а тому відповідно до частин 2, 4 статті 652 ЦК України у зв'язку з недосягненням сторін згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності визначених умов у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або тягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Проте, повністю погодитися з висновками судів неможливо, оскільки вони прийшли до них внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм та нез'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Господарські суди обставин, які б підтверджували сукупність і наявність таких чотирьох умов не встановили і доказів, у розумінні ст. 33 ГПК України, того, що у зв'язку з внесенням змін в законодавство, виконання спірного договору оренди сторонами призвело до порушення їхніх майнових інтересів, позбавило позивача, який був заінтересований в укладенні цього договору, того, на що він розраховував, не навели.

Також в порушення вимог ст. 43 ГПК України суди не дали належної правової оцінки запропонованим позивачем змінам до договору оренди, який викладений ним як договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, та не перевірили чи не зводяться фактично вимоги позивача до спонукання відповідача укласти новий договір замість існуючого.

За таких обставин, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати наявність чи відсутність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України підстав для внесення змін до договору, і в залежності від встановленого, вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м.Києва від 07 травня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року у справі за № 910/4366/15-г скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.