Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Високовольтні мережі" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" 29 734 965,34 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами договору від 19.12.2008 р. № 3 0200 000 про постачання електричної енергії щодо оплати спожитої у червні 2014 р. та листопаді-грудні 2014 р. електричної енергії в установлений договором строк (а.с.3-6).

Відповідач у справі - ПАТ "Енергомашспецсталь" у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що не має можливості виконати свої зобов'язання щодо оплати електроенергії через форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджується висновком Донецької Торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 р. (а.с.51-52).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 р. в задоволенні позову відмовлено (а.с.118-120).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності форс-мажорних обставин, які не дають відповідачу можливості виконати зобов'язання за договором. Зазначене підтверджено висновком Донецької Торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову (а.с.166-169).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленої електричної енергії у встановлений договором строк. При цьому, судом зазначено, що висновок Донецької Торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 р. не є належним доказом існування форс-мажорних обставин, в силу умов Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (671/97-ВР) .

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просив її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог судами встановлені наступні обставини.

19.12.2008 р. між ТОВ "Сервіс-Інвест", правонаступником якого є позивач у справі, та ВАТ "Енергомашспецсталь" (в подальшому перейменовано в ПАТ "Енергомашспецсталь" (споживач) укладений договір № 3 0200 000 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого, постачальник (позивач) продає споживачу (відповідачу) електричну енергію для задоволення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 452000кВА, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього договору

Укладений між сторонами договір віднесено судами до договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, в силу ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 ЦК України визначено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 734 965,34 грн. за спожиту активну електричну енергію за червень 2014 р., листопад-грудень 2014 р.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу за період червень 2014 р., листопад-грудень 2014 р. активну електричну енергію на суму 29 734 965,34 грн., що підтверджується актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії за червень 2014 р., листопад-грудень 2014 р., які підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без заперечень та зауважень, а також рахунками за червень 2014 р., листопад-грудень 2014 р. за спожиту активну електроенергію на загальну суму 29 734 965,34 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п. 3.2 додатку № 2 до договору, відповідач до шостого числа (включно) поточного місяця, сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.

Натомість, відповідачем, в порушення умов договору, не виконано своїх зобов'язань зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожиту у червені 2014 р., листопаді - грудні 2014 р. у розмірі 29 734 965,34 грн.

Суд першої інстанції, встановивши наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленому розмірі, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості не сплачена у зв'язку з настанням та продовженням для відповідача дії форс-мажорних обставин через проведення на частині території Донецької та Луганської областей АТО. Ці обставини, згідно п. 4.3.1 договору, зумовлюють відкладання терміну виконання зобов'язань. Доказом настання цих обставин для відповідача, на думку суду першої інстанції, є висновок Донецької Торгово-промислової палати від 19.06.2014 р. № 1029/12.12-03.

Однак, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, зважаючи на наступне.

15.10.2014 р. набрав чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) .

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Пункт 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачає, що засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

При цьому, ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначає права регіональних торгово-промислових палат. З зазначеної статті вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача саме до Торгово-промислової палати України за визначеним вище сертифікатом.

Враховуючи зазначене, висновок Донецької торгово-промислової палати № 1029/12.12-03 від 19.06.2014 р., не є належним доказом, що підтверджував би настання для відповідача форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання грошового зобов'язання.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що місто Краматорськ, де розташований відповідач, з липня 2014 року знаходиться на території, підконтрольній державній та місцевій владі України. Відтак, якщо певні складнощі з оплатою й існували у відповідача у квітні - липні 2014 року, то на момент прийняття спірного рішення такі обставини відпали.

Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції обгрунтовано задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29 734 965,34 грн., а отже, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. у даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. у справі № 908/1495/15-г залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" - без задоволення.