Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" розгляну в касаційну скаргу ОСОБА_4 малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року у справі № 916/469/15-г господарського суду Одеської області за позовом малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Бета" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВПС-ЕС" про розірвання договору та стягнення 293 800, 00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2015 року (суддя Волков Р.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач не надав достатніх доказів наявності істотної зміни обставин, як того вимагає ст. 652 ЦК України, а також належних доказів перерахування відповідачу грошових коштів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. (судді: Головей В.М., Шевченко В.В., Ярош А.І.) рішення господарського суду Одеської області від 02.03.2015 скасовано.

Відмовлено Малому приватному виробничо-комерційному підприємству "Бета" у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, оскільки судом були вчинені не всі необхідні дії щодо належного повідомлення позивача, відтак, позивач був позбавлений можливості захищати свої права і законні інтереси при розгляді справи у спосіб, передбачений положеннями ст. 22 ГПК України, зокрема, приймати участь у судовому засіданні, надавати пояснення і письмові докази у підтвердження порушення його прав з боку відповідача.

Разом з тим, по суті вимог позову апеляційний господарський суд виходив з тих обставин, що позивачем не надано жодного доказу наявності істотної зміни обставин, у зв'язку з цим, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення позову в частині розірвання договору. Вимоги стосовно стягнення з відповідача 293 800, 00 грн. позивач обґрунтовує статтею 1212 ЦК України та посиланнями на перерахування відповідачу грошових коштів в рамках договору поставки обладнання № ОД-040-Б/2011 від 07.07.2011. Одночасно, доказів такого перерахування до господарського суду не надано, як і доказів набуття або збереження відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави.

Позивач в касаційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм про цесуального права, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаржник доводить порушення судом норм щодо належного повідомлення про час та місце розгляду справи судом, що унеможливило подання необхідних доказів, одночасно суд апеляційної інстанції неправомірно не прийняв надані йому докази, не врахувавши, що причиною неподання цих доказів суду першої інстанції було неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, приходить до висновку, що касаційні скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.07.2011 між Підприємством (покупець) та Товариством (продавець) укладено договір поставки обладнання № ОД-040-Б/2011, за умовами якого продавець прийняв на себе зобов'язання щодо поставки покупцю обладнання і запасних частин для боулінга, згідно специфікації, а також щодо його збірки, проведення тестових випробувань і підготовки технічного персоналу позивача.

Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити поставлене обладнання, а також послуги по його зборці, тестовим випробуванням, розробці технічних умов і підготовці технічного персоналу покупця (п. 1.1 договору).

В якості правової підстави для розірвання вказаного договору позивач посилається на ст. 652 Цивільного Кодексу України. Істотною умовою у розуміння зазначеної статті, позивач вважає виникнення в нього складного фінансового становища, проте в порушення приписів ст. ст. 33- 34 ГПК України не надав до господарського суду належних та допустимих доказів.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32- 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, позивачем не надано жодного доказу наявності істотної зміни обставин, у зв'язку з цим, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення позову в частині розірвання договору.

Вимоги Підприємства стосовно стягнення з відповідача 293 800, 00 грн. позивач обґрунтовує статтею 1212 ЦК України та посиланнями на перерахування відповідачу грошових коштів в рамках договору поставки обладнання № ОД-040-Б/2011 від 07.07.2011.

Разом з цим, доказів такого перерахування до господарського суду не надано, тому підстави вбачати набуття або збереження відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави відсутні.

Статтею 101 ГПК України визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції відповідно до яких у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Доводи скаржника про порушення наведеної норми не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обставин неподання суду першої інстанції доказів скаржник не спростовує.

Суд касаційної інстанції враховує, що саме скаржник ініціював судовий розгляд, звернувшись з позовом, а, відтак, ніс обов'язок надати суду всі докази, якими він обґрунтовував вимоги позову. При цьому, скаржник при не доводить, що не міг надати відповідні докази вже при поданні позову до суду, а так само, що існували обставини, які перешкодили їх поданню в будь-який час після звернення з позовом.

Таким чином, твердження, що неподання доказів зумовлено неповідомленням його про час та місце розгляду справи не може свідчити про порушення прав скаржника на подання доказів, оскільки як зазначено, скаржник міг це зробити в будь-який час, а обставин, що доводять існування об'єктивних перешкод для цього ним не доводиться.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи встановлені обставини, висновки суду апеляційної інстанції слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. у справі № 916/469/15-г господарського суду Одеської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.