Божок В.С. - головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" до Дніпропетровської міської радиза участю прокурора міста Дніпропетровська третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про внесення змін до договору орендив судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: не з'явились; від відповідача: не з'явились; від третьої особи:не з'явились; від Генеральної прокуратури України: прокурор відділу - Збарих С.М., посв. № 028728 від 05.09.2014;

Рішенням від 20.01.2015 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою від 19.05.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Виноградник О.М. - головуючий, Джихур О.В., Науменко І.М.) рішення від 20.01.2015 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані відсутністю правових підстав для внесення змін до договору оренди землі, а саме його пролонгації, оскільки на час закінчення терміну дії договору оренди редакція Закону України "Про оренду землі" (161-14) не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі пов`язана з наявністю відповідного рішення або органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, однак таке рішення відсутнє.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ТОВ "Єрмак" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи, що призвело до порушення господарськими судами норм матеріального права, а саме ст. 33 Закону України "Про оренду землі"; ст.ст. 116, 125 Земельного кодексу України. Скаржник вважає, що відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди вважається продовженим на той самий строк, на який був укладений договір оренди землі, якщо "орендар", продовжив користуватися земельною ділянкою належним чином, за відсутності письмового заперечення "орендодавця" здійсненого у листі-повідомленні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога позивача щодо оформлення правовідносин з продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Господарськими судами встановлено, що 24.09.2002 Дніпропетровська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Єрмак" (орендар), на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2002 у справі № 17/142, уклали договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 0,0191 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Боброва для розміщення торговельного майданчика, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 78134090 згідно з планом (схемою) земельної ділянки.

Розділом 2 договору сторони обумовили, що земельна ділянка передається в оренду до 29.08.2007; після закінчення терміну договору його дія закінчується. Підписаний сторонами та нотаріально посвідчений договір набуває чинності після державної реєстрації. Для продовження дії цього договору орендар зобов`язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутись до "орендодавця" з відповідним клопотанням.

Відповідно п.п. 5.1, 5.2 та 5.4 договору після закінчення строку дії договору в разі його не продовження, орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у придатному для використання стані до 29.08.2007. При цьому стан ділянки фіксується двохсторонніми актами обстеження цієї ділянки. Будь-яких інших документів сторони не укладають. У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, який відповідає вимогам законодавства та умовам цього договору. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до орендодавця.

Підпунктом 7.4.8 договору сторони передбачили обов`язок орендаря після закінчення строку договору повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані відповідно вимог п.п.2.1, 5.1 цього договору.

За п. 8.1 договору зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін.

Вказаний вище договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за № 2356.

На виконання умов договору Дніпропетровська міська рада передала, а ТОВ "Єрмак" прийняло в оренду земельну ділянку площею 0,0191 га, розташовану в Красногвардійському районі міста Дніпропетровська по вул. Боброва для розміщення торговельного майданчику.

Як встановлено господарськими судами дія договору оренди земельної ділянки закінчилась 29.08.2007.

30.07.2007 листом № 11 та 24.10.2012 листом № 40 позивач звернувся до міського голови м.Дніпропетровська з проханням продовжити дію договору оренди земельної ділянки по вул.Боброва під розміщення торговельних майданчиків і з вимогою дати вказівку відповідним службам міста підготувати документи для оформлення належним чином договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006 (489-16) , чинній на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006 (489-16) , чинній на час виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Станом на 29.08.2007 також діяла саме ця редакція ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України.

За ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, виходячи з того, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалось автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Необхідно зазначити, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 44/69 та від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13.

Відповідно ч.1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи викладене господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що ні умовами договору від 24.09.2002, ні Законом України "Про оренду землі" (161-14) в редакції чинній на час припинення правовідносин - 29.08.2007, не було передбачено автоматичного продовження строку дії договору оренди земельної ділянки. Тобто, сторонам необхідно було врегулювати правовідносини шляхом підписання додаткової угоди до договору, однак цього зроблено не було, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.