касаційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі Господарського суду № 914/572/15 Львівської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до третя особа дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Служба автомобільних доріг у Львівській області про стягнення 16 946 197,7 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Балобанов О.В. дов. від 05.01.2015 р.,

відповідача - Фрейдун О.М. дов. від 30.12.2014 р.,

третьої особи - не з"явились,

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 р. (суддя - Бортник О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" 12 244 288 грн. заборгованості, 3 057 149,59 грн. інфляційних, 320 028,79 грн. трьох процентів річних та 67 367,13 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. (судді - Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду

Львівської області від 20.04.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2012 р. між ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" та ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір на надання послуг (виконання робіт) з поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області (Поточний ремонт автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області).

Згідно з умовами цього договору (п.п. 1, 3, 4) позивач зобов'язувався надати послуги (виконати роботи) з поточного ремонту вищезгаданої автомобільної дороги, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги в межах фактично отриманих державних коштів від замовника (Служби автомобільних доріг у Львівській області) на поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Львівській області. Ціна договору становила 20 179 733 грн. з врахуванням ПДВ.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату послуг (робіт) або після підписання сторонами акта наданих послуг (виконаних робіт) або поетапної оплати замовником наданих послуг (виконаних робіт) в порядку встановленому даним договором.

Судами було зазначено, що позивачем виконано для відповідача роботи з поточного ремонту вищезгаданої дороги на суму 12 244 288 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 2013 р. та Актом приймання виконаних будівельних робіт за 2013 р. з поточного ремонту автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області, які скріплені печатками відповідача без зауважень та застережень щодо їхньої якості, вартості та кількості (а.с.19-24, 25).

Позивачем 28.03.2014 р. направлено відповідачу вимогу у строк, встановлений ст. 530 ЦК України, оплатити роботи, вказані у згаданих вищезазначених довідці та акті.

Відповідач вимогу отримав, проте вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення. Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 12 244 288 грн. основного боргу, 3 057 149,59 грн. інфляційних, 1 323 724,94 грн. пені та 321 035,17 грн. трьох процентів річних.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт.

Згідно ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

При цьому суд першої інстанції приймаючи рішення виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання, які випливають з договору та закону, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за наданні послуги (виконанні роботи) в сумі 12 244 288 грн. підлягає задоволенню

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України (1798-12) судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в якості доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань посилався на Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за 2013 р. та акт приймання виконаних будівельних робіт за 2013 р. з поточного ремонту автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, акт приймання виконаних будівельних робіт за 2013 р. з поточного ремонту автомобільної дороги Т-14-02 КПП Смільниця-Старий Самбір, км 0+000-км 14+000, Львівської області за 2013 р. не містить посилання на договір який був підписаній сторонами та взагалі не містить посилання на будь-який договір.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 2013 р. також не містить посилання на договір який був підписаній сторонами.

Вказані вище документи були підписані з боку відповідача Тарасовичем Ю.М.

Однак, в матеріалах справи міститься наказ про звільнення Тарасовича Ю.М. з 14.05.2013 р. з посади директора Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с. 141, 142).

Враховуючи що на документах, які були використані попередніми судовими інстанціями, як докази що підтверджують позовні вимоги, не міститься точна дата їх складення, а Тарасович Ю.М. у травні 2013 року був вже звільнений зі своєї посади, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про доведеність позивачем своїх вимог ґрунтуючись саме на довідці та на акті виконаних робіт.

Крім того судами не було з'ясовано, в якому місяці були підписані вказані документи Тарасовичем Ю.М., з огляду на його звільнення у травні 2013 року та не надано оцінки чи був Тарасович Ю.М. уповноваженим на підписання довідки та акту на час їх підписання.

Сліз зазначити, що при цьому судами не взято до уваги, що відповідно до статті 837 ЦК України оплаті підлягають не підписані акти виконаних робіт, а виконані на умовах договору роботи.

Вирішуючи спір про оплату виконаних за договором робіт, суди зобов'язані були достеменно встановити сам факт виконання робіт, а не тільки факт підписання актів.

З'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

У зв'язку з тим, що при подачі касаційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір, з відповідача необхідно стягнути 36 540 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 ГПК України, суд

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у справі № 914/572/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211254700007, код класифікації доходів бюджету 22030004, символ звітності банку 254, 36 540 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.