Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/25344/13 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" про стягнення 303693,79 грн. за участю представників: позивача Маляр Н.В. - представник, дов. від 01.10.2015; відповідача Климчук Н.Ю. - представник, дов. від 02.10.2015;

26.12.2013 до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-9" боргу за надані з 01.09.2009 по 30.09.2013 послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 267538,91 грн., 994,75 грн. інфляційних втрат, 7450,20 грн. 3 % річних, 26753,89 грн. штрафу, 956,05 грн. пені. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 00298/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення від 15.03.2002 в частині оплати наданих за умовами даного договору послуг, приписами статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) .

Відповідач 31.01.2014 подав суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог, нарахованих до грудня 2010 року, та просив відмовити у задоволенні позову в цій частині, оскільки позивач визначив період заборгованості з січня 2009 року по вересень 2013 року, а позов підписаний 19.12.2013. У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог з огляду на безпідставність нарахування заборгованості за питну воду, що йде на підігрів та стоки води та відображається за кодом 2-50798, стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 44484,74 грн. боргу за холодне водопостачання і водовідведення та 889,70 грн. витрат зі сплати судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді: Гончаров С.А. - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

25.11.2014 Вищий господарський суд України прийняв постанову, якою судові рішення прийняті місцевим та апеляційним судом в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 104677,34 грн. скасував та в цій частині направив на новий розгляд до місцевого господарського суду, в іншій частині судові рішення залишено без мін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2015 (судді: Стасюк С.В.- головуючий, Босий В.П., Нечай О.В.) позов в частині переданих на новий розгляд вимог задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з водовідведення в сумі 17083,45 грн. та витрати зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (судді:Отрюх Б.В., - головуючий, Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі в частині відмови в стягненні з відповідача 87593,89 грн. за водопостачання, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, місцевим та апеляційним господарськими судами не застосовано статтю 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами, до того ж порушено статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, що як наслідок призвело до неповного дослідження змісту укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення. Судами попередніх інстанцій не враховано положення Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) , Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до питної води, призначеної для споживання людиною" (ДСанПІН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400 (z0452-10) .

Окрім цього, скаржник вказав, що, суди не прийняли до уваги акти про зняття показань водолічильників, які надані позивачем, як доказ отриманого обсягу послуг за договором.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судовими рішеннями попередніх інстанцій встановлено, що Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-9" (абонент) укладено договір № 00298/4-02 від 15.03.2002 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до приписів пункту 1 якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) (втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) ). Відповідно до пункту 7.1. Договору цей Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з пунктом 2.1 вказаного Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимої концентрації шкідливих речовин. Відповідно до пункту 2.2. Договору абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Приписами пункту 3.3. Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил № 65 (z0165-94) .

Відповідно до пункту 3.4. Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Згідно з пунктом 3.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючи ми документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Судами встановлено, що позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором протягом періоду з січня 2009 року по вересень 2013 року надав відповідачу послуги з водопостачання та включив у вартість питної води, вартість послуг, що обліковуються за кодом 2-50798 в розмірі 177659,91 грн., відповідач взяті на себе зобов'язання по договору виконав лише частково в сумі 91753,44 грн., у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач має заборгованість за надані позивачем послуги з постачання питної води за кодом 2-50798 у сумі 87693,89 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку та розшифровками рахунків абонента (відповідача).

Судова колегія зазначає, що за статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту чи вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 та 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству; індивідуальні та колективні установки (пристрої) питного водопостачання - установки (пристрої) для забору води з водного об'єкта або водопровідної мережі та доведення її якості до вимог державних стандартів; питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно статей 11, 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виникають на підставах та виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відмовляючи в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену йому в період з травня 2009 року по вересень 2013 року воду за кодом 2-50798 в сумі 87593,89 грн. суди попередніх інстанцій встановили відсутність обов'язку щодо оплати вартості спожитих послуг з водопостачання згідно з договором № 00298/4-02 від 15.03.2002.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначено Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Згідно з пунктом 4.1. цих Правил для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику необхідно отримати технічні умови відповідно до Порядку надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.99 N 2328 (2328-99-п) .

Пунктами 5.1., 5.2, 5.21 цих Правил встановлено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію; вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу; зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Пунктами 3.1, 3.7 цих Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються споживачами щомісячно на основі показів засобів обліку та відповідно до умов договору.

Попередніми інстанціями встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, кількість води, яка подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Таким чином, як умовами укладеного між сторонами договору так і Правилами користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод, тобто кількість спожитої води, визначається за показниками водолічильників абонента, зареєстрованих постачальником.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, такими доказами, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши підстави виникнення у відповідача заборгованості за надані з січня 2009 року по вересень 2013 року послуги з водопостачання питної води в сумі 87593,89 грн. як за воду, що обліковується за кодом 2-50798, попередні судові інстанції надали правову оцінку доказам та доводам позивача щодо обсягу наданих послуг та їх оплати, документів складених позивачем відповідно до умов договору, актів звіряння, платіжних доручень про сплату за послуги згідно з договором.

Разом з цим, суди визначили кількість спожитої питної води відповідно до даних приладів обліку абонента, встановлених та зареєстрованих у визначеному вище порядку, та дійшли вірного висновку про недоведеність позовних вимог щодо стягнення вартості спожитих послуг з водопостачання питної води для підігріву згідно з договором № 00298/4-02 від 15.03.2002. у сумі 87593,89 грн.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; повно та достовірно встановлені обставини справи свідчать про недоведеність та необґрунтованість вимог позивача про відшкодування заподіяної шкоди.