Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва публічного акціонерного товариства "Київенерго" розглянув касаційну скаргу Острова В.В. Янєва Т.М. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвана постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року у справі за скаргою на дії № 910/8307/14 господарського суду міста Києва Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві за позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 3 319 863, 17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2015 р. (суддя: Сівакова В.В.) в задоволенні скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на дії Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 р. (судді: Кропивна Л.В., Жук Г.А., Смірнова Л.Г.) ухвала господарського суду міста Києва від 09.06.2015 р. залишена без змін.

Судом встановлено, що разове використання рахунку для перерахування на нього виплат по заробітній платі, не є ознакою того, що рахунок є спеціальним, скаржник не подав до суду договору з банком, за умовами якого банк відкрив скаржнику поточний рахунок № 26008620793579 із спеціальним режимом використання, а тому суд дійшов висновку про необгрунтованість тверджень про те, що державним виконавцем накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку який є цільовим та належить до рахунків зі спеціальними режимами їх використання з задоволенні скарги на дії органу ВДВС відмовив.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в касаційній скарзі просить ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм законодавства.

Скаржник доводить, що арешт державним виконавцем рахунку унеможливлює виконання зобов'язань з виплати заробітної плати, тому дії державного виконавця суперечать Конвенції про захист заробітної плати, Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу законів про працю (322-08) , Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційні скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.10.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 45223964 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8307/14 від 17.06.2014 р. про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2 527 589,66 грн.

10.04.2015р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 45223964 про арешт коштів боржника, згідно якої при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/8307/14 від 17.06.2014 р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26008620793579, відкритому в АК "Промінвестбанк", МФО 300012 та належать боржнику.

Згідно ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.

Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.

Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Згідно роз'яснень НБУ у листі від 14.12.2010 року № 25-111/2972-22535 (v2972500-10) "Щодо відкриття страхувальникам - роботодавцям окремих поточних рахунків" у відповідності до Закону банк відкриває страхувальнику - роботодавцю окремий рахунок за балансовим рахунком 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання" (План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений Постановою НБУ від 17.06.2004 № 280 (z0918-04) ).

Згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492 (z1172-03) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 (z1172-03) , банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки; поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України; до поточних рахунків також належать, зокрема, рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що мало місце разове використання рахунку для перерахування на нього виплат по заробітній платі, що не свідчить на користь того, що рахунок є спеціальним.

Суд обґрунтовано виходив з тих обставин, що скаржником не доведено, зокрема, що за умовами договору з банком поточний рахунок № 26008620793579 належить до таких, що із спеціальним режимом використання.

Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скарги не спростовують встановлених судом обставин, зводяться до вимог заперечити висновки суду на підставі встановлення інших обставин та їх оцінки, зокрема, що стосується рахунку та режиму його використання, що виходить за межі касаційного перегляду справи.

Враховуючи встановлені обставини, висновки суду першої та апеляційної інстанції слід визнати законними, обґрунтованими, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі касаційна інстанція не вбачає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11, 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. та ухвалу господарського суду міста Києва від 09.06.2015р. у справі № 910/8307/14 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.