Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу гр. ОСОБА_4, м. Київ на постанову від 02.02.2015 господарського суду Київської області та постанову від 07.04.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/1164/13 господарського суду Київської області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" м. Біла Церква арбітражний керуючий Менчак В.В., (ліквідатор) м. Київ голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Селект", м. Кривий Ріг в судовому засіданні взяв участь ліквідатор Менчак В.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2013 порушено провадження у справі № 911/1164/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" (далі -боржник), у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 02.02.2015 (суддя Лутак Т.В.) проведено процесуальне правонаступництво ряду кредиторів, а також визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Менчака В.В., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (судді: Шипко В.В. - головуючий, Остапенко О.М., Верховець А.А.) зазначену постанову залишено без змін у цілому.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, гр. ОСОБА_4 (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 02.02.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.04.2015 тільки в частині визнання боржника банкрутом, прийняти у цій частині нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 55 Конституції України, ст. ст. 1, 23, 27 Закону про банкрутство, ст.ст. 82, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає про наявність реальних передумов для введення процедури санації боржника.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможність відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати обсяг як активу, так і пасиву боржника та співставити дані обох величин.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника (ст. 27 Закону про банкрутство).

Частина 3 статті 22 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок: здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника; організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість.

Як вбачається, висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, ґрунтувався на відповідному рішенні комітету кредиторів від 26.11.2014. Також суди послалися на висновок аудиторського звіту незалежного аудитора щодо фінансово-господарської діяльності боржника, відповідно до якого боржник не має достатньої кількості активів для погашення кредиторської заборгованості.

У той же час судові рішення як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, взагалі не містять відомостей про дослідження судами обсягу визнаних у межах справи про банкрутство грошових вимог кредиторів, (тобто пасиву боржника), а також обсягу активів боржника з посиланням на звіт розпорядника майна, а також відповідні первинні документи фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати тощо, які містіть дані у т.ч. про вартість активів). Висновки судів про неоплатність боржника ґрунтувалися лише на відповідному рішенні комітету кредиторів та загальних посиланнях на аудиторський висновок.

Отже, боржника було визнано банкрутом без дослідження обставин, що підтверджують факт його неоплатності, тобто недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення в частині визнання боржника банкрутом підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином встановити неоплатність боржника та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 22, 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , ст. 205 Господарського кодексу України, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову господарського суду Київської області від 02.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі № 911/1164/13 в частині визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасувати.

3. Справу № 911/1164/13 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію підсумкового засідання в процедурі розпорядження майном в іншому складі суду.